12.07.2021

Петр Мінарік: закордонні публікації для видавця – не заробіток, а радість та імідж

Větrné mlýny — одне з найцікавіших чеських видавництв. Засноване в середині дев’яностих, публікує сучасних та класичних авторів, нобеліантів поруч з письменниками, у яких повірив головний редактор — Петр Мінарік. Мінарік говорить про видавництво як культурну інституцію — напевно, саме тому Větrné mlýny організовують також і літературний фестиваль «Місяць авторських читань», який є одним з найбільших фестивалів в центральній Європі. Větrné mlýny видають найбільше українських авторів у чеському перекладі у Чехії, від Валер’яна Підмогильного і до Софії Андрухович. Саме з огляду на подібні контексти та уважність до української літератури ми запросили Петра поділитися чеським досвідом щодо роботи літературних агентів

— Петре, яким був книжковий ринок в Чехії, щойно ви заснували Větrné mlýny, і як змінився за ці роки. Чи були у вас літературні агенти, які працюють на внутрішньому ринку та промотують ваших авторів за кордоном?

— Тема літературних агентів чи осіб, які виконують їхні функції, особливо важлива для маленьких східноєвропейських країн. У Чехії зараз майже відсутня система літературних агентів. Можемо порахувати наших агентів на пальцях: їх є всього троє. Один з них працює у великому видавництві, один — живе в Голландії та працює з-за кордону, і лише один працює тут у Чехії дійсно як агент.

Я почав видавництво Větrné mlýny 1995 року. Був дуже натхненний і думав, що покажу світові чеську літературу. Тоді ми самі зробили кілька перекладів наших авторів німецькою. Три такі книжки ми видали в нашому видавництві і презентували у Франкфурті. Можете уявити, яким був інтерес до цього — майже нульовий. Так я на власному досвіді пересвідчився, що не так важко видати книгу іншою мовою, як розповсюдити її.

— Як завершився ваш проєкт із публікації власних книжок німецькою?

— Ми безкоштовно передали наклади до книгарень, щоб люди могли брати ці книжки й хоча б так дізнаватися про чеську літературу. Є книжкові злодії які стараються отримати книжки задарма, а ми — самі віддавали за безцінь. Промоція літератури за кордоном вкрай важлива, але цей перший підхід виявився невдалим.

— Що ще ви пробували?

— Три роки тому ми зреалізували досить успішний проєкт. Це серія «Чеська добірка», в її межах вийшли 10 книжок чеських сучасних авторів у Німеччині. Це невеликі книжки, 120-130 сторінок, які видало австрійське видавництво Wieser Verlag. Так ми потрапили на німецький та австрійський ринки. Це не є успіхом в повному розумінні, та порівнюючи з часом, коли ми просто роздавали книжки у Німеччині… Успіх — в тому, що ці книжки є на іноземному ринку і продаються. Чеський видавець не має видавати книжки іноземними мовами. Але така промоційна одноразова подія може мати сенс, бо це може викликати інтерес в іншій країні.

— Чи працюєте ви з іноземними агентами?

— Частіше ми працюємо напряму з іноземними видавцями. Іноді вони рекомендують видання нам, іноді ми — їм. Але тут я маю на увазі мовні ринки, близькі за обсягом та контекстом до чеського.

Чеська література — невелика, тому не так часто чеський автор викликає інтерес. У той час, є певні можливості й дуже важливо мати в цій справі державну підтримку.

Читайте також: Річард Чаркін, Mensch Publishing: Німеччина готова дивитися на схід більше, ніж англосакси

— Як виглядає співпраця між автором і видавництвом на внутрішньому чеському ринку?

— Це має сенс для бізнесу. Я не можу сказати, що в чеському середовищі якісна література є бізнесом — ринок невеликий. Між автором та видавцем є міцні стосунки, це не нагадує американський формат, коли автор пише роман і йде до агента, а тоді вже агент шукає найкращі умови. З самого початку стосунки автора та видавця є досить зрозумілими. Цілий сектор книговидавництва є залежним від державної підтримки. З іншого боку, агентська підтримка для авторів важлива — а нею зараз опікується видавництво.

Промотувати й пропагувати автора, відправляти на фестивалі, номінувати на премії — мають видавці, і в Чехії вони так і роблять. Також вони намагаються, аби автори з’являлися за кордоном.

Недавно ми видали книжку «Республіка» Давида Забранського, домовилися з 8 перекладачами з 8 країн, замовили в них переклади фрагментів. Коли книжка вийшла чеською, то цей фрагмент вийшов у літературних часописах іноземних країн — одночасно з чеською публікацією! В Україні, до речі, теж. Поки не знаю, чи це спричиниться до перекладів, але цей експеримент я роблю з радістю. Я не думаю, що є сенс вдавати ринок, якщо він насправді не існує.

— Німецькі та британські видавництва переважно отримують від автора права на весь час тривання авторського права, обґрунтовуючи це тим, що права — головний актив видавництва. Ця історія не притаманна для України. Як це виглядає у Чехії?

— Якщо ми укладаємо угоду, то домовляємося про термін приблизно 20 років. Це залежить не так від ринку, як від того, що книжка продається повільно. Ми не можемо платити нашим авторам так, щоб забирати у них права назовсім. Було б аморально відбирати у них права за невелику суму. Водночас я не можу порівнювати комерційно успішних авторів, скажімо, англомовного ринку, із, наприклад, видатною чеською поеткою Яною Орловою. Цю різницю літератур треба мати на увазі.

— Чи не бракує вам участі агентів у роботі видавництва?

— На Франкфуртському ярмаркові я спостерігаю, що більшість європейських країн презентують себе за посередництвом видавців. Презентують книжки, влаштовують авторські читання. Натомість в американців — один павільйон, де присутні лише агенти. Там майже немає видавців, і агенти просто летять додому після завершення професійної частини. Наша культура і наші можливості зовсім інші. У Західній Європі теж настає ситуація наближення до таких бізнесових стосунків, але в цьому контексті ми живемо, опираючись на минуле.

— Що маєте на увазі?

— У минулому видавництво було свого роду культурною інституцією.

— Є прогалини, які виникають у сфері і які може заповнити агент. Ви говорили про юридичну допомогу, теоретично це момент, де міг би з’явитися агент або профспілка. Як ви розв’язуєте це питання без агентів?

— Це комплексне питання. Якщо контракт по-справжньому працює, він не має великої ваги. Контракт підкріплює згоду між автором та видавцем. Між видавцем і автором має існувати довіра. У нас теж виникають дискусії про те, наприклад, скільки видавець має платити авторові, але це завжди питання ринку. Якщо на ринку немає грошей, видавець просто не може їх дати.

— Що тоді має робити сектор для покращення умов?

— На мою думку, найкращим є спільний тиск видавця та автора на державу, яка визначає правила гри. Саме держава зобов’язана культивувати національну культуру. Ми всі виробляємо автомобілі чи пральні порошки, а якщо чимось таки й відрізняємося — то культурою. Це визначальна цінність. і якщо я можу порадити щодо контрактів… Було б добре мати професійну організацію, яка надає юридичну допомогу авторам і визначає певні рамки та правила доброго ведення бізнесу.

Вони скажуть, що хочуть видавати найкращих авторів, але якщо чинитимуть негідно — з ними не працюватимуть.

— Чому поки ринок не фільтрує?

— Знаєте, певні загальні хиби відображаються на ринках країни. Зрозуміло, що культура підприємництва у Німеччині випереджає Чехію років на 50. Тому німці мають кращі контракти — і водночас вони їх не потребують, бо їхній бізнес тримає репутація. Там ринок винесе нечесного гравця за межу.

— Петре, розкажіть про успішні кейси видавництва Vetrne Mlyny

— Давид Забранський, якого я згадував — серед важливих для нас авторів. Його роман «Логос» добре сприйнятий в Чехії та за кордоном. Ви говорили, що хочете розпитати мене про бестселери, я думаю натомість про наші переклади й те, як їх сприймає чеське читацтво. Ми роками видаємо чудову німецьку авторку Юдіт Герман, яка дуже добре продається на німецькомовному ринкові. У нас вона не є бестселером. Те ж працює з українськими авторами.

— Кого з українців ви видаєте?

— Їх багато в нашому портфелі. Це Юрій Андрухович, Олесь Ульяненко, Анатолій Дністровий, Софія Андрухович, Таня Малярчук, Володимир Рафєєнко, Андрій Бондар, Галина Крук та інші. Недавно ми видали «Місто» Валер’яна Підмогильного у перекладі Мірослава Томека. Ваші сучасні автори мають свою публіку в Чехії, але на жаль вони теж не бестселери. Можливо, це колись прийде.

Читайте також: Татьяна Зольднере: Обличчя українського ринку змінилося, і я сподіваюся, що це назавжди