Вирости літагента в собі: як Література на експорт сформувала впевненість видавців на міжнародних ринках
«Література на експорт» — проєкт міжнародного фестивалю «Книжковий Арсенал», мета якого допомогти налагодити ефективні зв’язки із закордонними бізнес-партнерами, тим самим популяризувати українську книгу у світі й інтегрувати її у міжнародний контекст. Протягом 2020-2022 років українські видавці готували каталоги прав під наглядом менторів, вчилися проводити переговори в онлайновому форматі, а деякі компанії
завдяки програмі вперше продали права на свої книжки. За цей час в індустрії сформувалося базове розуміння професії «літературний агент», а у деяких видавництвах з’явилися відділи з продажу прав.
Фестиваль визначив проєкт як пріоритетний на три роки, тож Читомо вирішило підсумувати здобутки й деталі, що лишилися поза лаштунками, проаналізувати вплив на індустрію та поділитися планами на майбутнє.
Від зони переговорів до онлайну
«“Література на експорт” має чудову трирічну історію, а окрім неї — ще й приховану. Жодного разу програму не втілили в тому форматі й тім вигляді, в якому її задумували в момент народження ідеї, що попри обставини не вплинуло на її результативність», — зазначила на підсумковій зустрічі «Літератури на експорт» ініціаторка та кураторка програми Оксана Хмельовська.
Так програма мала відбутися під час фізичного фестивалю, зі столиками для переговорів і організацією візиту іноземних видавців, зацікавлених у купівлі прав на українські книжки. «Ми розуміли, що Книжковий Арсенал може стати тут магнітом для іноземців та хотіли використати силу свого бренду, нашу експертизу та напрацювання команди за попередні роки на користь галузі», — зазначила координаторка Книжкового Арсеналу Юлія Козловець.
Амбітна програма стала можливою завдяки фінансуванню ЄС в межах ініціативи EU4Business за реалізації ЄБРР.
«Підвищення цін на енергоносії, завдання шкоди майну, непрогнозованість розвитку ситуації в Україні, відсутність доступу до кредитних коштів, зниження купівельної спроможності населення, релокація, відсутність достатнього капіталу, потреба пошуку нових клієнтів – це лише частина викликів, з якими зіштовхнулися українські підприємці сьогодні. Чи усі вони пов’язані з війною? Зі свого досвіду в промоції українських виробників закордоном можу з впевненістю сказати, що питання виходу на нові ринки й пошук нових клієнтів було актуальним і до війни. Власне, тому така ініціатива сталася», – коментує ініціаторка проєкту з боку EU4Business, економістка Юлія Котова.
Та вже двох наступних років здійснювалася у співпраці із House of Europe й завдяки сприянню Creative Europe.
Після загрози епідемії стало критично важливо дуже швидко переорієнтуватись на онлайн, експериментувати, опанувати нові цифрові інструменти ведення бізнесу, і тут «Література на експорт» стала чи не першопрохідцем. Так, перед тим 2020 року уже пройшли переговори Болонського книжкового ярмарку в онлайні, та вони не були дуже успішними, тоді як українська програма досягла неочікуваних показників. Перші B2B-переговори пройшли у Zoom: тоді ще не всі вміли користуватися цим звичним тепер інструментом, а наступні на платформі Hopin, що надало можливість проводити їх паралельно, поєднуючи людей із різних куточків світу.
Водночас ці неуникні зміни мали й свої переваги: географія й часові межі програми розширилися, оскільки українські видавці отримали можливість бути представленими партнерам, які фізично не відвідали б фестиваль.
Сотні листів, повідомлень, активності культуртрегерів, які зараз проживають в інших країнах, українських видавців, співпраці з УІКом і відділом публічної дипломатії МЗС, посольствами України в інших країнах, культурними інституціями інших країн, які працюють тут, давніми добрими партнерами Книжкового Арсеналу дали свої результати.
Найактивнішими виявилися видавці й літературні агенти з Канади, Мексики й Німеччини. Також участь взяли представники країн, з якими українські видавці не мали великого досвіду співпраці: Македонія, Румунія, Фінляндія, Данія, Македонія, Єгипет, Туреччина та інші.
Література на експорт у цифрах
Фактично сам проєкт збігся у часі із започаткуванням грантових програм на переклади українських книг за кордоном: Translate Ukraine від Українського інституту книги, Translation Grants від House of Europe, Support for Literary Translations від Creative Europe, а також нових можливостей від Українського культурного фонду. Це зрештою спрацювало на підсилення і зацікавлення у бізнес-зв’язках із українцями.
Освіта літературним агентам: від каталогів прав до специфіки різних ринків
Важливою частиною програми була освітня складова, яка передувала бізнес-переговорам. Першого року вона була більш загальна, мала на меті сприяти тому, щоб українські видавці почувалися впевненіше на переговорах з іноземними видавцями, розуміли, як працюють літературні агенти та що після укладання угоди про переклад робота над просуванням книжки й автора не припиняється.
«Хоч ми з початку були скептичні налаштовані, чи будуть подаватись на лекційну програму, чи вийде зацікавити в такому форматі, чи вдасться залучити іноземних гравців, зараз в табличці з розкладом зустрічей в зумі замальовані всі клітинки, навіть ті, що були в резерві, і ті, що в резерві-резерві…», — зазначала Юлія Козловець.
«На другий рік програми Мистецький арсенал, як організатор фестивалю, поставив собі за мету будь-що провести Книжковий Арсенал наживо в умовах тотальної невизначеності протягом усього часу підготовки, локдаунів, безперервних змін безпекових норм та обмежень, скасування та перенесення одної за одним масштабних культурних подій в Україні та світі… Програма так само перепрограмовувалась і в решті сталась, як і ювілейний Книжковий Арсенал 2021, витиснувши максимум з можливостей офлайну та онлайну», — розповіла Юлія Козловець.
Наступного року організатори спроєктували освітню програму так, щоб не починати чистого листка, а диверсифікувати різні досвіди й поглибити знання про них.
Під час переговорів не обійшлося й без пригод.
З іншого боку, програма була спрямована на просування української літератури, інформації про грантові програми й книжковий ринок та співпраці з іноземними ЗМІ й партнерами завдяки відеочастині проєкту. Цикл відео англійською мовою пропонував легке знайомство з українською літературою, ринком, ключовими цифрами й постатями (проглянути всі відео).
Освітню функцію забезпечили й статті на сайті Читомо, що були оформлені в окремий спецпроєкт. Перший цикл знайомим із ринками країн, про які було найцікавіше дізнатися українським видавцям, зокрема про ринки Німеччини, Китаю, Іспанії, Італії, Грузії й особливості експорту з української мови. Другий цикл був присвячений 10 історіям про успішні літературні агентства світу та їхню внутрішню кухню з метою зацікавлення спільноти у створенні літературних агентств в Україні (кураторка Ірина Батуревич, авторка Богдана Неборак).
2021: відносна стабільність та масштабування
Прокладання мостів між країнами у царині книговидання логічно продовжилося наступного року.
2022: знову Україна – у центрі уваги світу
2022 року програма знову мала вперше відбутися в задуманому первісно форматі — офлайн на Книжковому Арсеналі, але плани зруйнувала повномасштабне вторгнення росії в Україну.
«Третій рік мав стати завершальним для програми, і ми мріяли про офлайновий формат: про спеціальну зону для переговорів на Книжковому Арсеналі 2022, про нетворкінг-кав’ярню, про застосунок для метчмейкінгу, про стипендії учасникам проєкту на втілення їхніх видавничих планів. Та не тільки мріяли — готувались до цього!», — зазначила Юлія Козловець.
За словами Оксани Карп’юк, кураторки програми у 2022 році, вимушені зміни стосувалися насамперед ключових складових проєкту. «Після певного періоду невизначеності ми зрештою побачили, що можливо велика програма B2B не така актуальна та не реалістична до втілення. Натомість видавці зосередилися на іншому — як переорієнтувати свій бізнес в умовах, де в тому числі мільйони українців евакуювалися за кордон. З величезною кількістю українських біженців і готовністю світу допомагати, ми зрештою дійшли до думки, що у цьогорічній програмі доцільно розширити саме поняття “експорту”, закладене в основу Програми, до експорту в тому числі друкованих книжок, а не виключно продажу прав», — розповіла вона.
Програма «Література на експорт – 2022», на відміну від попередніх, містила 2 складові: освітню й інформаційно-аналітичну.
Освітня частина сконцентрувалася на індивідуальних менторських сесіях від світових та українських експертів, які мають успішний та ефективний досвід роботи з кейсами налагодження експорту українських книжок за кордон під час повномасштабної російсько-української війни.
Тим часом як серія текстових матеріалів про можливості експорту українських книжок в умовах повномасштабної війни на базі випрацюваних рішень в межах освітньої компоненти на Читомо, які, за словами Карп’юк, є «актуальними нотатками чи навіть чіткою інструкцією, як українським видавцям експортувати книжки та літературу за кордон в нових умовах».
Менторами й менторками програми стали: Валентина Вздульська, літературна критикиня та контент-редакторка, що спеціалізується на дитячій літературі; Оксана Лущевська, українська письменниця і перекладачка, Віта Мірошниченко — фахівчиня в митній та зовнішній торгівлі, Джулі Аттрілл — заступниця директора з міжнародних прав у міжнародному академічному видавництві Wiley, Любомир Олійник — IT Експерт, засновник веб агенції siteGist, вебрішення для інституцій та бізнесу, Томаш Йодас — завідувач відділу експорту у видавництві Albatros Media.
Нехай підбивати підсумки про укладені цьогоріч угоди ще рано не лише через малий проміжок часу від закінчення програми, а й логістичні та фінансові проблеми українських видавців, викликані повномасштабним вторгненням росії, уже можна впевнено сказати, що в довгостроковій перспективі отримані знання допоможуть українським видавцям закріпитися на іноземних ринках, які як ніколи зацікавлені в українській літературі.
Відгуки учасників
За лаштунками
Цікавість світової спільноти до України зросла як ніколи, як і бажання допомогти. Україна нині в тренді, це шанс зробити всесвітньо популярною її літературу. За словами Котової, попит на українську продукцію за кордоном є, але це не значить, що готові купувати, лише тому, що компанія з України, тому бізнеси мають розвиватися і зростати професійно, переконувати й демонструвати стійкість і надійність.
«Нам треба буде час, щоб побачити результати активізації цікавості до української літератури. Мені йдеться про те, щоб зацікавленість була саме в українській книжці в перекладі, а не в книжках про Україну. Мені хочеться, щоб книжка українських видавництв була в фокусі», — наголосила менторка напрямку «Маркетинг» Оксана Лущевська.
Досвід реалізації програми показав абсолютну конкурентоспроможність українського книговидання, високий рівень експертизи, який вже сьогодні наявний у найбільш активних в експорті гравців нашого ринку.
«Три роки тому ми зіштовхнулися з тим, що повноцінні каталоги прав мали 6 видавців, а зараз на сайті представлені онлайн-каталоги 50 учасників нашої програми, себто найактивніших українських видавців із цікавим асортиментом. Навіть якщо наша місія була у стимулюванні розроблень каталогів, правильних акцентів у них, то це вже досить непогано. А ще еволюція не оминула професію літературного агента, про яку мало що знали, а тепер такі посади з’явилися у видавництвах. Теперішня ситуація тільки збільшуватиме потребу в таких кадрах», – вважає Хмельовська.
Сайт проєкту з усіма матеріалами й онлайновими каталогами прав став дуже помічним вже в лютому – березні: у відповідь на запити іноземних колег стосовно контактів видавців для закупівлі книжок за кордон, для розміщення книжкового контенту на порталах та сайтах для українських біженців, пошуку потенційних партнерів та інформації про український книжковий ринок.
«Як співорганізатори національних стендів України на книжкових ярмарках у Болоньї, Лондоні Парижі, Варшаві, Празі, ми розміщали QR-коди на сайт проєкту на стендах для спрощення доступу потенційної аудиторії ярмарків до зібраного масиву даних, для відповіді на питання про можливу співпрацю, скеровування до каталогів прав та контактів для встановлення зв’язку», — зауважила Козловець.
Наразі каталоги оновлюються до Франкфуртської книжкової виставки, тож, сервіс працюватиме й надалі.
«Плануючи програму, ми не розраховували на миттєві результати, звичайно. Найперше нам було важливо поставити певні якірці у питаннях експорту, за які б могли вхопитися учасники Програми та видавнича спільнота загалом: означити, що зараз відбувається, куди та як видавцям можна і варто рухатися», — розповіла Оксана Карп’юк.
Вона наголосила, що хоч результати програми будуть більш видимі у середньостроковій перспективі, ми вже зараз знаємо, до прикладу, кейс видавництва Їzhak, де робота з менторкою стала каталізатором продажу їхніх видань на Amazon.
Виклики, які сьогодні стоять перед тими, хто попри все робить бізнес в Україні, безперечно, унікальні. Можливо, адаптацію, швидку зміну векторів і пошуку партнерів будуть вивчати інші країни, і від усього сектору залежить, чи будуть вивчати це як успішний досвід чи ні.
Козловець переконана: «Було б корисно, пошукати можливостей об’єднати зусилля з колегами з інших інституцій та організацій в Україні, які так само сфокусовані на промоції української книги за кордоном. Ми відкриті до ідей та пропозицій із використання результатів програми для посилення голосів українських авторів, присутності української книжки у світі, налагодження ефективних зв’язків українських видавців із закордонними бізнес-партнерами та інтеграції українського літературного процесу у світовий».