02.08.2021

Віолен Фоко, Trames: Частина роботи агента — знати правильне місце і правильний час

Віолен Фоко працювала у книговидавництві впродовж 12 років, перш ніж заснувала літературну агенцію Trames разом із трьома колегами. Фоко була редакторкою, потім продовжила роботу з правами у видавництві Editions de l`Olivier, а у 2018 співзаснувала агенцію Trames. Це не просто молода компанія, що шукає незакриті ніші на французькому книговидавничому ринкові, а й сучасна агенція, яка надає персоналізовані послуги з огляду на контекст та запит клієнта. Як Віолейн та її колегам вдалося створити компанію на ринку, у яку літературні агенти мало залучені, — читайте в нашій розмові.

— Як ви стали літературною агенткою?

— Я вивчала літературу, а потім вступила на магістерську програму, яка включала курси про книговидання, до Сорбонни. Я проходила тренінги і стажування у видавництвах і так потрапила до Edition l`Olivie, це видавництво-імпринт в межах великої групи видавничих компаній. Спершу я була асистенткою голови компанії Олів’є Коена, але впродовж років моя позиція повністю змінилася: я почала займатися правами на переклад.

У компанії вирішили, що в межах команди має бути людина, що виконуватиме агентську роботу, займатиметься правами і контрактами. Уже опісля я мала розмову з кількома друзями: усім нам нещодавно виповнилося 40, і ми міркували, чи не придумати нам щось своє. Нас було четверо і ми розуміли, що маємо різні бекграунди та компетенції. Саме так і з’явилася агенція Trames у 2018 році. Французькою це називається a la carte – клієнти можуть замовляти в нас усі послуги з нашого портфеля, а можуть тільки частинку. Це дуже вибіркові сервіси з огляду на запит.

— Що вас зацікавило найбільше, коли ви придумали агенцію Trames?

— Наші найбільші мета та інтерес — primary agenting.

— Звідки це відчуття загубленості? Ринок занадто великий?

— Зараз у Франції відбуваються величезні зміни у видавничих групах, а це значить, що міняються також і редактори. Якщо редактор переходить до іншої видавничої групи, автор запитує, що йому робити: іти за своїм редактором? Залишатися з видавцем?

— Маєте на увазі питання грошей чи впливу загалом?

— Гроші мають значення, але тут ще йде мова про те, що агенти можуть втрутитися в стосунки між редактором та автором і зруйнувати їх. А ці стосунки для французьких видавців винятково важливі. Команда Trames прийшла з видавництв, тому ми чудово знали про ці стереотипи й побоювання. Тому видавці і редактори, з якими ми починали співпрацю, розуміли, що ми – не люди, які прийшли нізвідки, а разом ми зможемо краще працювати на користь авторів. Ми говоримо однією мовою.

— Мене вразило формулювання на вашому сайті щодо того, що ви – агенція, яка підтримує видавництва. Річард Чаркін говорив нам про певну напругу між агентами і видавництвами – вам же, з огляду на вашу історію, вдається співпрацювати?

— Саме так! Тому ми трохи нетипова агенція, адже представляємо як видавництва, так і авторів. У майбутньому ми б хотіли все більше і більше працювати з авторами, це дуже цікаво. Зараз з нашою агенцією працює 25 письменників. Автор повинен знайти саме свого редактора та саме своє видавництво.

Іноді щодо текстів наших авторів відбуваються аукціони, це теж важливо, адже письменник зустрічається з редакторами і перевіряє – чи комфортно йому буде? Адже вони мусять поділяти певні спільні погляди на тексти та літературу. Ми в жодному разі не будуємо стіни між авторами і редакторами.

— Розкажіть про ваших колег-співзасновниць. Ви усі довгий час працювали у французьких видавництвах — що заохотило вас створити агенцію?

— Ми хотіли працювати усі разом та не хотіли визначати надто чіткі позиції в агенції, бо бажали відкривати невідомі для себе частини видавничого світу. Ми четверо працюємо як агентки, щодо кожного автора створюємо маленьку команду з двох людей. Я спеціалізуюся на правах, проте якщо я у місті та заходжу до книгарні – то неодмінно скажу: «Привіт, я з Trames, ось наш каталог», хоча й не займаюся дистрибуцією. Мені близька ідея синергії.

І коли хтось сумнівається, то троє інших кажуть: «Не переживай, ми цілком успішні, все добре». Ти ніколи не почуваєшся самотнім у цій пригоді. Водночас коли клієнт приходить до офісу, він може почути різні думки від кожної з нас.

Читайте також: Петр Мінарік: закордонні публікації для видавця – не заробіток, а радість та імідж

— Які послуги ви надаєте?

— Я маю деяких клієнтів щодо прав, які не замовляють у нас послуги з комунікації, і зворотні ситуації також є. Наприклад, з деякими видавництвами ми займаємося взаєминами з медіа – і все. Різні клієнти мають різні потреби й, врешті, різні контракти. Ми працюємо з видавництвом Fleuve скажімо – це велика компанія, що видає популярні книжки. І вони звернулися до нас із тим, що не могли потрапити до незалежних книгарень. Ми допомогли їм з цим.

Ми називаємо ці книгарні «першим рядом». Це повністю незалежні книгарні, приватний бізнес, ці книгарні не мають так багато контактів з величезними компаніями, які є комерційними та продаються, скажімо, в супермаркетах. Наша агенція має імідж літературної, тому робота з нами означає: книжки з нашого каталогу можуть потрапити і до таких престижних книгарень. Наша робота – піти до цих книгарень, які ми добре знаємо, та звернути їхню увагу на видання комерційного видавництва, які ми щиро вважаємо вартими уваги. Це робота крок за кроком.

— Дуже цікава заувага про невеликі книгарні, адже більшість книжок попри все продається саме через супермаркети та великі мережі. Тобто, з погляду бізнесу це невиправдано. Чому це важливо для таких клієнтів, про яких ви згадуєте?

— Ситуація у Франції дійсно особлива. У нас є понад півтори тисячі незалежних книгарень – це дійсно важлива частина ринку. Це мережа людей, які постійно роблять зустрічі з авторами і вибудовують стосунки з читачами. Тому вони насправді добре продають книжки. Якщо ти видаєш книжки, які вважаєш доброю літературою, то дійсно важливо потрапляти на полиці цих книгарень. Це не спрацює в супермаркетах.

Книгарні у Франції керуються особливим законодавством.

Думаю, Амазон та загалом інтернет-продажі сьогодні є більшим конкурентом.

— Літературні агенти на франкомовному ринкові не такі ж поширені, як на англомовному. Чому ви все ж зважилися на такий бізнес?

— Ми знаємо кожного редактора в Парижі. Тому нам досить просто вибудувати професійні стосунки в нових ролях — ми колишні колеги. Ми добре знаємо смаки цих редакторів та робимо дуже конкретні й дібрані пропозиції. Не надсилаємо тексту, з яким працюємо, усім видавництвам підряд. Вважаю, що це частина роботи агента — знати правильне місце і правильний час.

Ми знаємо портфелі видавництв і те, як на яку літературу з якого видавництва реагує преса.

— Чи можете ви сказати, що Trames – це агенція, яка відповідає на зміни на французькому ринкові?

— Ми отримували фідбек від авторів про те, що є велика фрустрація. Автори нового покоління ставляться до письма професійно і потребують мати дійсно чіткі контракти, звіти. Для цього вони потребують агентів, бо водночас вони мусять зберігати добрі стосунки з редактором, спілкуватися з ним про тексти і про життя. А коли в тебе добрі стосунки з редактором, то після таких розмов складно говорити про гроші. Про гроші говоритиме агент.

— Яким зараз є видавничий ринок Франції?

— Видавничі компанії у Франції зливаються у все більші та більші групи. Усе змінюється, тому актуальний стан справ на видавничому ринку Франції можна назвати кризовим. Не через продажі, а через те, що ми не знаємо, що станеться далі з великими видавництвами. Книготорговці та видавці потребують допомоги зовні.

— Чи працюють найвідоміші французькі автори з літературними агентами?

— Зазвичай автори працювали дуже близько з видавництвом та редактором. Збоку виглядало, що агент виникає лише тоді, коли до автора приходить успіх. Нині дійсно відомі автори працюють з агентами, навіть якщо працювали напряму з редакторами. Але це іноді значить, що агент не має стосунку до тексту та займається лише правами. Мішель Уельбек, Фред Варґас… Перебираю в голові імена та розумію, що більшість авторів таки мають агентів. А ті, хто не має, мають стосунки з своїми видавцями уже коло 20 років.

— Що ще складає професійного сучасного літературного агента? Ми говорили про професійний нетворк та персональний підхід.

— Агент має вміти адаптуватися до людей, з якими працює. Наприклад, у нас є цілком незалежні автори. Вони знають, що хочуть писати й що має відбуватися з рукописом, мають досвід. Але є і цілком загублені автори, які потребують підтримки навіть у процесі письма. Ідея в тому, щоб не бути однаковим з кожним автором, але бути якомога ближчим у конкретних потребах певного автора. Коли ми працюємо з дебютантами, то відчуваємо себе майже світлом у темряві для них. З відомими авторами це частіше поради щодо виборів, які потенційно впливають на кар’єру. Мені подобається те, що наша робота настільки різноманітна.

— Ви маєте більше клієнтів серед авторів чи видавництв?

— Приблизно порівну. Коли ми тільки заснували компанію, було складно отримувати заробіток лише завдяки роботі з письменниками. Тому ми почали працювати з видавництвами на основі фіксованої плати.

— Розкажіть про фіксовану плату — як вона формується?

— Наприклад, ми працюємо з певним найменуванням з портфеля видавця — щомісяця отримуємо фіксовану плату за згадки в пресі, комунікаційні активності.

Читайте також: Татьяна Зольднере: Обличчя українського ринку змінилося, і я сподіваюся, що це назавжди

— З якими авторами ви працюєте як primary agents?

— Лише з французькими. Ми мусимо бути повністю залученими в текст — а це можливо тільки з франкомовним. Ми іноді отримуємо пропозиції від іноземних авторів, але чесно кажучи ми не можемо оцінити текст, так само як робимо це з французькими. Для нас бути агентом — це також працювати з текстом.

— Що ви любите в літературі? І що для вас як агентки є добрим текстом?

— Коли я читаю будь-який текст, то одразу думаю, з яким видавництвом він міг би спрацювати. Сама ж люблю добру стилістику та гарну мову, скажімо, Марґеріт Дюрас. Але саме робота агенткою відкриває мене до дуже різного письма.

Ми отримуємо зараз неймовірно багато рукописів… Історія може не бути геніальною, але якщо вона має потенціал — то можливо покращити її! Так часто буває з дебютами. Рукопис завжди читає хтось один із нас, якщо виникає певний сумнів: брати чи ні? текст читає ще одна з нас, і тоді ми приймаємо рішення. Ми працюємо з дуже різною літературою, від популярної художньої до справжніх текстів високої полиці. Люди мають читати те, що їм подобається, та коли я говорю про популярну художню літературу — вона теж має бути добре написана.

— Як ви працюєте з дебютантами?

— Іноді ми отримуємо рукопис та бачимо потенціал, але також і те, що чимало потрібно змінити. Ми телефонуємо авторові й кажемо: «Ми читали ваш текст, він цікавий, але має певні проблеми — чи готові ви попрацювати над ним ще?» Автор надсилає нову версію, і таким чином ми розуміємо його відкритість до змін. Іноді все складається, і ми можемо передати текст до редактора, а іноді це історія про закритість. Тоді ми відмовляємо.

— Ви хочете бачити відкритість автора до редагування?

— Так, і те, як він працює з текстом. Редагування — це завжди про професійний зв’язок. Буває непросто відмовляти талановитим авторам, але для співпраці це дуже важливо. Також дебютанти часто не готові до очікування, адже з миті прийняття рукопису минає рік чи й два до моменту публікації.

— Що ще несподіваного ви відкриваєте авторам?

— Ну скажімо вигідний час публікації книжки. Різні жанри краще публікувати у різний час, це залежить від професійних подій, ринку, свят. Популярні книжки добре публікувати перед літом, бо це сезон відпусток.

— Що є для вас успіхом та показником ефективної роботи?

— Наші цілі різняться залежно від того, чи ми працюємо з дебютом чи відомим автором.

Та відчувати себе не самотнім. Це для нас дуже важливо.