Статті (9)

Іспаномовний світ: понад пів мільярда читачів і пів мільярда євро експорту з Європи

За підрахунками Інституту Сервантеса, станом на 2019 рік іспанська була рідною для 483 мільйонів людей у світі. Ще близько 100 мільйонів розмовляли нею або вивчали її. Це 7,6% населення світу. Найбільші серед іспаномовних країн — Мексика, Колумбія, Іспанія, Аргентина, Перу, Венесуела, Чилі. У США іспаномовного населення вже близько 41 млн. Це аудиторія, з якою можна і потрібно працювати. Але найголовніші питання залишаються відкритими — як українській книжці потрапити в іспаномовний видавничий простір, та за якими законами працюють книжкові індустрії іспаномовних країн?

Важливий для книговидавництва показник — купівельна спроможність населення. За підрахунками у звіті El espacio iberoamericano del libro 2018 від CERLALC (Регіонального центру промоції книги у Латинській Америці та Карибському басейні), у 2018-му в середньому споживачі витрачали на книжки за рік від $3,89 на особу в Мексиці (бл. 0,02% ВВП (ПКС)) до $11,38 в Аргентині (0,06%). Це величезний розрив з іспанським показником $35,16 або 0,13% ВВП (ПКС). Звіт CERLALC показує, що у 2017 році надходження Іспанії від книгопродажу ледь не удвічі перевищували сукупні надходження на трьох найбільших іспаномовних ринках Латинської Америки (Мексики, Колумбії, Аргентини).

 

Наклади і мови: іспанська в топі  

За накладами лідером також є Іспанія. За статистикою Федерації гільдій видавців Іспанії, у 2018-му тут видано (у статистиці ця категорія позначається як «відредаговано») понад 214 млн примірників і продано понад 160 млн. Близько 20% — це художня і документальна література, 33% — навчальна література (окрім для ВИШів) і 12% — дитяча і підліткова література. 

За даними Міністерства культури і спорту Іспанії, у 2018-му в країні вийшло понад 75 тис. найменувань книжок офіційними мовами (86% кастильською, 8% каталонською, 1,7% галісійською, 1,5% баскською, і решта — валенсійською, астурійською, арагонською і аранською) — це 93,5% від загального обсягу книговидавництва. Ще 4,3% — іноземними (найбільше англійською, португальською і французькою) і 2,2% — багатомовних книжок. Загалом 81 тис. найменувань у 2018-му (у 2017-му було понад 89 тис.). 

На перекладну літературу припало 17% усієї продукції іспанських видавництв. 47% — переклади з англійської, але обсяг перекладів з неї впав, у порівнянні з з 2017 роком. Так само менше перекладали з італійської, каталонської, португальської, російської і німецької, натомість більше з галісійської, японської і французької. 

Поки що в Іспанії значно переважає паперове книговидавництво, але його показник постійно падає останні десять років, а інших носіїв зростає. З 2010 по 2019 рік частка іспанців віком від 14 років, що читають книжки в електронному форматі зросла з 5,3% до 29,1% — такі цифри показало опитування Conecta на замовлення Федерації гільдій видавців Іспанії за 2019 рік. Найактивніше в цифрі читають пресу (крім журналів), блоги і контент в соцмережах, а з пристроїв з великим відривом переважають мобільні телефони. А щодо електронних книжок, то близько 35% їх читачів у Іспанії 2019 року купували їх в інтернеті (цей показник майже не змінився з 2011 року), 54% завантажували безкоштовно (у 2011-му таких було понад 73%) і 42% отримували електронні примірники від друзів чи родичів через цифрові носії або е-поштою (цей показник коливався за період з 2011 року в межах +/- 10%). 

У Мексиці, за даними тамтешньої Книжкової палати, за 2018-ий видано понад 134 млн примірників — з них 48 млн на замовлення Національної комісії безкоштовної навчальної літератури (Comisión Nacional de Libros de Texto Gratuitos або Conaliteg). Ця державна організація займається видавництвом і розповсюдженням у національній системі освіти підручників для всіх освітніх рівнів кількома десятками мов, включно з корінними. 

Також у Мексиці функціонує підтримуваний урядом видавець Fondo de Cultura Económicа, який має представництва і мережі збуту в інших країнах з іспаномовним населенням (Аргентині, Чилі, Колумбії, Еквадорі, Іспанії, США, Гватемалі та Перу) і достатній масштаб, аби конкурувати з лідерами на цьому ринку. Ця організація займається зокрема впровадженням державної політики з підтримки і популяризації книговидання і культури читання, промоцією і розповсюдженням літератури. 

За тематичним розподілом найбільше книжок у Мексиці друкується для шкільної освіти, вивчення англійської мови, дитячої та підліткової літератури. Інші популярні теми — мови, особистісний розвиток, соціальні науки та економіка, релігійна література. 

Аргентинська Книжкова палата дає дещо інші показники, тому статистику різних іспаномовних країн буває складно порівнювати. У 2018 році в Аргентині зареєстровано понад 27 тис. нових найменувань — у цей показник не входить перевидання, оскільки в Аргентині реєструвати їх не обов’язково. Річний наклад за 2018 рік — 43 млн примірників (паперових книжок). Це найнижчий показник з 2011 року (103 млн у 2011-му, 88 млн у 2013-му, 129 млн у 2014-му і 51 млн у 2017-му). Тематично 27% припадає на літературу (художню і документальну), 18% на соціальні науки, 13% — дитячу і підліткову. Понад 80% книжок публікуються іспанською, а перекладних найбільше з англійської.

 

Видавці: цифри важковаговиків і розмаїття малих гравців

 

 

Топові видавці у найбільших іспаномовних країнах — це переважно представництва іспанських або інших міжнародних конгломератів. Наприклад, іспаномовна філія Penguin Random House, або іспанські Grupo Planeta чи Grupo Prisa-Santillana, що у 2018-му входили до 50-ки найбільших видавництв світу за обсягом доходу ($1,027 і $688 млн для Grupo Planeta і Grupo Prisa-Santillana відповідно). Зі звіту CERLALC видно, що ці компанії посилюють позиції серед великих книговидавців на всіх цих ринках, зокрема у досить об’ємній у деяких іспаномовних країнах сфері навчальної літератури, але розмаїття — це заслуга більше середніх і малих видавництв. 

В Аргентині на сім найбільших за накладами видавців у 2017 році припадало 56% комерційного накладу, але близько 22% запитуваних кодів ISBN. Конкуренцію традиційним видавцям за кількістю запитуваних кодів ISBN у Аргентині, та й загалом в іспаномовному світі, складають компанії, що обслуговують «самовидавців», або агенти, які працюють з авторами. До слова, у 1990-их роках 85% аргентинського ринку займали місцеві гравці, а за наступних десять років майже всіх їх поглинули іспанські. У Колумбії в трійці найбільших видавців за 2017 рік із 40% книговидання і 37% кодів ISBN — двоє міжнародних іспанських та іспаномовне Penguin Random House Grupo Editorial. У Мексиці географія видавців дещо інша, оскільки там велика участь держави у формуванні місцевого книговидання: вона є і великим замовником, і великим виробником книжкової продукції, особливо навчальної, через описані вище структури, що розробляють політики у сфері книговидавництва і культури, видають книжки і розповсюджують їх серед навчальних закладів, свої мережі книгарень і представництва за кордоном.

До цих же країн Іспанія експортує найбільше книжок: у 2018-му в трійці лідерів-імпортерів її книгопродукції були Аргентина, Франція і Мексика, а далі зі значним відривом ішли Португалія, Велика Британія, Чилі, США, Бразилія, Колумбія, Перу. У 2018-му вона експортувала на €615 млн книжкової продукції (надходження від продажів на внутрішньому ринку — €2,3 млрд). Це понад як у шість разів перевищує обсяги українського книжкового ринку.

У самій Іспанії на ринку є три основні важковаговики: Grupo Planeta, Grupo Prisa-Santillana і Penguin Random House. Утім, переважна більшість ринку — це все ж середні й малі видавці. 89% гравців на ринку приватні (цей показник враховує як видавництва, так і авторів-видавців, що самі займаються публікацією своїх книжок, і частка останніх в Іспанії доволі висока) й лише 10,5% фінансово чи організаційно пов’язані з державними установами. Відповідно до аналітики іспанського Міністерства культури і спорту, у 2018 році за кількістю щорічно виданих найменувань з 3112 видавництв або видавців загалом великих було 3,6%, середніх — 13,4%, і малих — 83%. Наприклад, понад 700 найменувань у 2018-му опублікували 11 видавців, від 99 до 50 — 169, від 19 до 10 — 404 (плюс 17 авторів, що видавали свої книжки самі), і 1 книжку — 614 видавців, плюс майже 3 тис. авторів, що видали свої книжки самі.     

Така статистика ілюструє ринок, на якому працює багато видавців чи авторів, що продукують книжки спорадично і часто швидко зникають, і певна кількість стабільних видавців з великими проєктами. Чимало менших або незалежних гравців, що намагалися не конкурувати з великими видавцями безпосередньо, а зацікавлювати читача нішевим контентом, перекладною літературою, новими форматами і оформленням, з’явилося зокрема на іспанському ринку після закінчення фінансової кризи 2007-2008 років.

«Останні 20 років і в окремих країнах Латинської Америки, і в Іспанії книговидання дуже багате і розмаїте. Малим чи незалежним видавництвам вдається співіснувати з рештою в книгарнях, бо ми пропонуємо різним читачам те, що їх цікавить. Наше видавництво спеціалізується на оповіданнях, ессе, має чітку нішу читачів, і це полегшує нам роботу», — розповідає Хуан Касамайор, редактор мадридського видавництва Páginas de Espumа, додаючи, що монополії на іспаномовному ринку книги не бачить. Ще один приклад — Blackie Books, яке у 2009-му заснував випускник філософського факультатету, який до того працював у іншого видавця і захотів видати манускрипт, що йому сподобався. Свою історію він розповів виданню The Local: першою книжкою були мемуари співака американського рок-гурту і вона продалася накладом у 30 тис. примірників, що для видавця-початківця було непогано і дозволило найняти ще кілька людей. Станом на 2015-й видавництво друкувало близько 30 книжок на рік, зокрема багато перекладної сучасної літератури. Це фішка малих видавців — публікувати менш відомих іноземних авторів або менш відомі роботи знаних письменників. Тож це хороша нагода почати співпрацю для тих, хто не знає, як вийти на цей ринок. 

 

Розповсюдження на іспаномовному ринку: майже безбар’єрний простір

Для видавців книжок іспанською і розповсюдження їх різними іспаномовними країнами особливих регуляторних чи протекціоністських кордонів немає. Натомість важливо мати доступ до інфраструктури для виробництва і збуту книжок на місці. 

Тріні Верґара, співзасновниця аргентинського видавництва VR Editoras, ілюструє цю відносну безбар’єрність на латиноамериканських ринках своїм досвідом роботи під час однієї з найсерйозніших криз у країні на початку 2000-их. Тоді її видавництво зіткнулося з фінансовими проблемами через економічну кризу і девальвацію національної валюти, втративши змогу продавати свої книжки вдома: їх виготовляли в Азії і вони раптом стали недоступно дорогими для місцевих споживачів. Видавництво відкликало наклади з аргентинських магазинів і переорієнтувалося на сусідні країни. Звісно, це порятунок не для всіх: економічна нестабільність, інфляція та знецінення національної валюти, що тягнуться роками, боляче б’ють по великих і малих видавцях, по зайнятості в індустрії книговидання і по звичці купувати та читати книжки загалом. А для виходу на інші іспаномовні ринки, навіть без регуляторних перепон, потрібні ресурси. 

Утім, Верґара також ілюструє певні нерегуляторні бар’єри, які вона спостерігала між іспаномовними ринками, на прикладі великих іспанських книговидавництв у Аргентині. За стратегією останніх, значна частина річного каталогу нових найменувань у латиноамериканських країнах має складатися з місцевих авторів. Решта каталогу формується у Мадриді чи Барселоні. Це допомагає місцевим авторам. Але далеко не факт, що вони з’являться на іншому іспаномовному ринку, адже тамтешні дочки також мусять заповнити свою квоту з місцевих авторів, а решту каталогу добирати з того міжнародного, що їм пропонує материнський офіс з правами «World Spanish» (тобто правом на видання іспанською мовою безвідносно до країни). 

Відтак коли великий іспанський видавець публікує аргентинського, мексиканського чи чилійського автора, у того може бути мало шансів потрапити на полиці цієї ж групи в іншій країні. Через таку політику видавців залишається мало місця для вибору міжнародних творів, якщо це не міжнародні бестселлери чи автори-бренди, які завжди у пріоритеті через потенційно високі продажі. 

У редактора мадридського видавництва Páginas de Espuma Хуан Касамайор дещо інший досвід: він розповідає, що з якимись проблемами навколо експорту книжок на різні національні ринки Латинської Америки не стикався. Виняток — власне Аргентина, де уряд активніше застосовує протекціоністські заходи. А ще у його видавництві зараз добре читають власне латиноамериканських авторок. 

Читайте також: Китай: від мільйонних накладів Україну відділяють перекладачі

 

Жінки в авангарді, міжнародні бестселери і нон-фікшн: що читає іспаномовний світ?

 

 

У переліку найпопулярніших книжок 2019 року в Іспанії — «Patria» Фернандо Арамбуру про історію розділених родин і насилля, пов’язані з ЕТА у 80-90-х; «Trilogia de la ciudad blanca» («Трилогія білого міста») — серії нуар-романів Еви Ґарсії Саенс де Уртурі; «Стовпи Землі» — історичний роман-бестселлер Кена Фоллетта, і серія про Гаррі Поттера Джоан К. Роулінг. Інші в топ-20 — історичні і психологічні романи, міжнародні бестселлери Дена Брауна і Джорджа Мартіна, та детективи-трилери, присмачені автентичною міфологією. Якщо ж дивитися на продажі цифрових книжок в Іспанії у 2019-му, то найпопулярнішими категоріями були романтична та інша художня література, релігія і філософія, саморозвиток і чорні романи. 

 

 

В Аргентині у 2019-му в літературі очікували більше фемінізму, національної політики та економіки — у жовтні в країні пройшли президентські та парламентські вибори, книжки авторів-брендів, що забезпечують високі продажі, та багато іспанських авторів. Рекорди продажів минулого року в країні побила книжка політичних спогадів «Sinceramente» («Щиро») Крістіни Фернандес де Кіршнер, ветеранки аргентинської політики і віцепрезидентки країни наразі. Інші бестселлери — книжка відомого аргентинського лікаря і письменника про те, як емоції впливають на наше життя; роман чилійської письменниці Ізабель Альєнде про кохання у вигнанні під час громадянської війни в Іспанії 30-их років; психологічний трилер аргентинського психоаналітика Ґабріеля Ролона. 

У Мексиці 2019-го, за даними звіту INFORME-Bookwire 2020, найбільше цифрова література продавалася у категоріях особистісного розвитку; психології, фізіології та духовності; економіки і підприємництва; релігії та філософії, художньої літератури. Загалом розподіл найпопулярніших категорій серед тих, хто читає цифрову літературу, по латиноамериканських країнах схожий. 

Хуан Касамайор з Páginas de Espuma помічає, що наразі на іспанському видавничому ринку добре йдуть два напрямки: сучасна класика, яка раніше не видавалася іспанською, і книжки, в яких через призму художньої літератури глибоко розглядається роль жінки в суспільстві — політика тіла, сексуальна ідентичність, гендерне насильство, материнство… У його видавництві особливо багато читають латиноамериканських авторок, що пишуть на ці теми: Клару Обліґадо (Clara Obligado, народилася в Аргентині, живе в Іспанії), Саманту Швеблін (Samanta Schweblin, Аргентина), Марію Фернанда Ампуеро (María Fernanda Ampuero, Еквадор), Сокорро Венегас (Socorro Venegas, Мексика).

Хорхе Карріон, іспанський письменник і літературний критик, співзвучно описує тенденції в іспаномовній літературі 2019-го в колонці для The New York Times: «Більшість найкращих книжок, опублікованих протягом 2019 року нашою мовою, написали жінки, — зазначає він, перелічуючи багато авторок як з Іспанії, так і з різних країн Латинської Америки. — Вони з різних країн, тенденцій і жанрів, але спільне у них — це дуже насичена мова, що має як поетичне, так і політичне навантаження, а ще інтерес до тілесних і родинних стосунків, і майже завжди з вплетенням насильства».

 

Робота з правами і вихід на ринок

Статистика видавництва у різних іспаномовних країнах показує багато великих, але ще більше середніх і малих гравців у різних категоріях: видавництв, видавців, авторів-видавців, літературних агентів. Це створює більше точок входу на ринок для авторів чи тих, хто хоче видавати свої книжки. 

Аби не обмежуватися ринком якоїсь однієї іспаномовної країни, варто подбати про права на видавництво книжки іспанською у світі (World Spanish). До прикладу, в 2018-му американський велетень HarperCollins Publishers анонсував активніший вихід на іспаномовний ринок, придбавши права «World Spanish» на сім книжок від авторів міжнародних бестселерів (їх перекладуть з англійської) і створивши International Spanish Acquisitions Board (Ради з купівлі міжнародних прав на книговидавництво іспанською мовою) з представників трьох уже наявних напрямків (HarperCollins Español, HarperCollins Mexico, HarperCollins Iberica). Менше мадридське видавництво Páginas de Espuma працює з авторами виключно за контрактами, що передбачають ексклюзивні права на видання іспанською у світі. За таких умов воно забезпечує, зокрема, друк та розповсюдження у своїх представництвах у Буенос-Айресі, Мехіко і Боготі. 

Коли йдеться про вихід на іспанський ринок для українського автора чи видавця, Хуан Касамайор з Páginas de Espuma радить продавати права незалежним видавництвам, які на цьому дуже насиченому ринку, де дуже швидко змінюються тренди, звички дозвілля і споживання, будуть опікуватися книгою в середньо- і довгостроковій перспективі.

Також охочим видавати книжки на іспаномовному ринку можна скористатися послугами літературних агентів. Ця практика особливо поширена в Іспанії, Аргентині, дещо менше в Мексиці. При цьому, наприклад, аргентинські агенції часто працюють на міжнародному рівні з представництвами передусім в Мадриді та Барселоні, та деінде в Європі та США. Таким чином вони просувають латиноамериканську літературу і авторів за межами свого регіону. А в Іспанії для допомоги в захисті авторських прав діє Centro Español de Derechos Reprográficos (CEDRO) — це асоціація, створена у 1988 році, що об’єднує авторів і редакторів книжок, журналів, газет, нот, і від їхнього імені захищає права інтелектуальної власності на їхні роботи, їх копіювання і відтворення. 

В Україні іспаномовну літературу публікує кілька видавництв. «Я вважаю, що іспаномовний ринок дуже потужний і розгалужений — там стільки місця, що всім вистачить, — коментує Анетта Антоненко, редакторка Видавництва Анетти Антоненко. — Мене цікавить класичний (Кортасар, Маркес, Борхес, Льйоса, Кірога, Пас, Крус) і я досить часто до нього звертаюсь, але видаю і сучасних, як от Ісабель Альєнде. Іспаномовну літературу, як і читача, треба «відчувати на кінчиках пальців», і тоді вона стає успішною»

 

 

Якщо говорити про вартість прав на переклад іспанської книжки, то Антоненко розповідає, що ще 10 років тому ціна у €1,000 за права на, скажімо, Кортасара здавалась космічно високою, але зараз за нові найменування відомих авторів вона платить і до €3,000 євро і вважає це достойною ціною. «Іспаномовна література – така сама, як і типова англійська, німецька, французька, і ціну визначає не продавець здебільшого, а попит, — коментує вона. — Якщо ж українські видавці штучно завищують вартість і пропонують більше, ніж варто платити, то, звісно, ціна росте. Це шкодить всім українським видавцям, бо агенту або іноземному видавцю треба продати і дорого, але українська книжка не може коштувати космічно багато – її ніхто не купить, а вартість прав закладається саме у видавничу ціну».

Ще одна проблема, яку вона бачить серед українських видавців — неетична конкуренція: «Якщо я хочу видати певний титул Маркеса, то я обов’язково запитаю про це у видавця, який вже не раз публікував його в Україні, — каже вона. — Добре, що досить часто агенти адекватно реагують на такі «дружні» дії українських видавців і вступають в дискусію, але буває і по-іншому, коли іноземці вчиняють негарно і заради грошей продають книжки автора іншому видавцю всупереч видавничій етиці. На мій погляд, українським видавцям треба вчиняти етично стосовно своїх колег. Ми ж будуємо свій цивілізований ринок».

 

Книговидавництво vs COVID-19

 

 

По багатьох гравцях книгоіндустрії серйозно вдарить карантин, пов’язаний з COVID-19, і потенційне ослаблення економіки опісля. Якщо це болючий удар для іспанських видавців і книгарень, то для інших латиноамериканських країн і поготів, адже у них здебільшого слабші та менш стійкі економіки. 

У коментарі для іспанського каналу RTVE президент Федерації гільдій видавців Міґель Барреро пояснює, що близько 70% нецифрового книговидавництва в Іспанії — це малі й середні компанії, а також самвидав. Якщо у великих видавців є свої представництва та інфраструктура для друку, зберігання і розповсюдження в країнах Латинської Америки, то для малих видавців, у яких цієї інфраструктури на місці немає, на час карантину опція транспортування своєї продукції на інші ринки була обмежена. За підрахунками іспанських видавців, під питанням зараз близько 30% надходжень галузі (бл. $1,1 млрд).

Відтак нерідко менші видавці призупиняють або відмовляються від нових проєктів щонайменше до кінця року. У середині квітня представники сектору в Іспанії обговорювали із міністерствами культури і фінансів заходи підтримки для книговидавців. Їх планують запроваджувати на кількох рівнях. 

Перший — підтримка ліквідності у підприємств через лінію кредитування (іспанський уряд запроваджує таку підтримку для економіки загалом для полегшення наслідків карантину). 

Другий — формула виходу книгарень з карантину і пожвавлення державних закупівель через програму придбання книгопродукції для громадських бібліотек. За словами Барреро, у країні прекрасна мережа бібліотек, але оновлення їхніх фондів може тягнутися роками через складну процедуру, передбачену законом. Видавці закликають уряд спростити її. 

Крім того, вони просять допомоги з експортом і в боротьбі з піратством — за час карантину воно зросло утричі. Серед перших вже реалізованих заходів на підтримку культури — скорочення ПДВ на електронні книжки і пресу з 21% до 4% (така ставка діє на паперові книжки).

Коли на початку березня Іспанія, а згодом й інші іспаномовні країни, заходили на карантин через COVID-19, зачиняючи практично все, окрім продуктових магазинів і аптек, книгарні й видавці засипали аудиторію гештеґами на кшталт #Mequedoleyendoencasa (залишаюсь вдома і читаю), знижками на книжки, пропозиціями завантажити книжку безкоштовно і списками того, що варто почитати. У мережі закликають підтримати малих і незалежних видавців, книгарні, а ті своєю чергою покладаються і на урядову допомогу, і на інструменти, створені ще раніше, на кшталт платформи Libelista або каталонської llibreriesobertes, через які незалежні книгарні продають свою продукцію онлайн і таким чином опосередковано конкурують з великими мережами, а особливо глобальними е-платформами. 

Утім, за даними дослідницької компанії Nielsen, за час карантину продажі книжок в Іспанії впали на 80% з 850 тис. на тиждень на початку березня до 165 тис. у квітні. А сподівання на те, що люди на карантині матимуть більше часу читати, не зовсім виправдалися, адже через постійний потік новин багатьом складно зосередитися і спокійно посидіти з книжкою. 

У середині травня Іспанія поступово повертається з карантину до звичайного життя. Це стосується і книгарень, хоча деякі обмеження триватимуть ще щонайменше кілька місяців. Оцінювати збитки, перспективи і кількість гравців ринку, що переживуть нинішню кризу, поки майже ніхто не береться. Але є цифри, що показують більш довгострокові тенденції, безвідносно до вірусу. Наприклад, статистика Іспанії з 2008 по 2018 роки: кількість гравців на іспанському ринку книговидання залишається більш-менш стабільною, а от обсяги книговидавництва, нових найменувань, виданих і проданих накладів стабільно падають. Так само стабільно росте споживання контенту онлайн.    

Читайте також: Suhrkamp про вихід укрліт на німецький та світовий ринки, або Чому Андруховичу і Жадану вдалося

 

Авторка: Анна Корбут