Змагання велетнів: книговидання англійською
Вікна кав’ярні лондонської книгарні Waterstones біля Пікаділлі Сквер виходять на Джермін Стріт. Особливої панорами тут не побачиш, утім знайти вільне місце проблемно. Джермін Стріт — це вуличка з магазинами чоловічого одягу, тут століттями працювали лондонські кравці. У добу Amazon і онлайн-шопінгу вона й сьогодні залишається пунктом паломництва для поціновувачів хорошого костюму, порад про ідеальний крій або атмосфери, якої не отримаєш за комп’ютером на дивані вдома. Якщо через інтернет споживачі поки здійснюють здебільшого рутинні покупки, то рецепт виживання для фізичних магазинів полягає у тому, щоб продати не стільки товар, скільки атмосферу, занурення у бренд і середовище, яке він створює.
Waterstones на Пікаділлі добре ілюструє цю тенденцію. Останніми роками у мережі працюють над атмосферою олдскульної книгарні, де можна погортати книжки, потеревенити з працівником або почитати за чаєм. Також доводиться пристосовуватися до вподобань і атмосфери конкретної громади, в якій працює магазин, уподібнюючись родинним або знаковим незалежним книгарням. Утім торік працівники мережі з цілої Великої Британії привезли до Лондона петицію з вимогою підвищити їхню платню до достатнього для прожиття рівня. Заклик підписали понад 9 тисяч осіб, а 2400 письменників підписали ще одне, аналогічне звернення, але вже на захист працівників книгарень. Продавці, що привезли петицію, розповідали, що їм не оплачують понаднормового часу, який витрачається на заходи у магазинах або на читання для роботи; що їм доводиться шукати додаткову роботу. Хтось ходить на роботу пішки, економить на продуктах або переїжджає до батьків, бо не може дозволити собі орендувати житло.
Незалежні книгарні вибудовують подібну «Tатмосферну» політику, щоб триматися на плаву. Якщо у середині 1990-х у Великій Британії та Ірландії незалежних книжкових магазинів було майже 1900, то до 2019-го, за даними Booksellers Association, залишилося 890, хоча з 2016-го їх кількість помалу зростала. У коментарях для The Guardian торік власники незалежних книгарень розповідали, як їм живеться. Власниця дитячої книгарні у містечку Бедфорд на сході Англії каже, що відкрила свій магазин, бо хотіла створити для громади місце, де кожна дитина могла би побачити себе на полицях і відчути підтримку. Її бізнес стартував з того, що місцеві мешканці купували ваучери на книжки у майбутньому, а майже весь дохід йшов на оплату оренди. Власники інших незалежних книгарень, змагаючись за гостей, відкривали чайні кімнати, переносили магазин на човен чи планували продавати книжки з автобуса, намагаючись оптимізувати видатки і запропонувати аудиторії щось особливе.
По них сильно вдарить епідемія COVID-19. Аби підтримати малі крамниці, бібліотеки, великі видавництва — Faber & Faber, Hachette Children’s, Pan Macmillan, Penguin Random House, Walker Books, Bloomsbury, Scholastic, And Other Stories — тимчасово діляться з ними своїм контентом, запускають хештеґові кампанії у соцмережах, де пропагують малі книгарні, спрямовують їм більший відсоток від продажів, виділяють фінансову підтримку на додачу до державної, підтримують бібліотекарів на час карантину.
Не менш серйозним ударом епідемія стане і для британського книговидавництва, особливо його менших і незалежних гравців. В опитуванні серед 72 малих видавців від The Bookseller багато найменших незалежних гравців сказали, що під час карантину в них різко впали доходи і вичерпуються запаси коштів. 60% малих видавців заявили, що можуть закритися до осені, а 40% сказали, що «почуваються нормально». У коментарі для Guardian редактор The Booksellers Джонс пояснює: малі видавці часто видають літературу, яку оминають інші, зосереджуючись на письменниках-початківцях, з етнічних меншин, різних суспільних класів. А це цілий прошарок людей, які інакше не писатимуть або не зможуть видатися. Джонс вважає, що меценати і уряди мають подумати, як вирішити цю проблему.
У довгому списку Букерівської премії цьогоріч 9 з 13 найменувань, номінованих на найкращу перекладну літературу, вийшли у мікровидавництвах. Коли д-р Ричард Манселл з Університету Ексетера проаналізував частку великих і малих видавництв у букерівських списках перекладної літератури за різні роки, він помітив, що між 2001 і 2005 роками видавці з «великої п’ятірки» (у Британії та США це Penguin Random House, Hachette Livre, Harper Collins, Macmillan Publishers, Simon & Schuster) публікували 55% з номінованих найменувань, 47% у 2006-2010 роках і 36% у 2016-2019-му. У сегменті неперекладної літератури їхня частка стабільно вища.
Утім з очевидних причин за продажами, тобто в топ-100 бестселлерів, у Великій Британії лідирують саме великі видавництва: у 2018 році понад 75% продажів у цьому сегменті припало на Harper Collins, Penguin Random House, Hachette, Scholastic і Bloomsbury. Того року 100 бестселлерів у Великій Британії продалися загальним накладом у 16 мільйонів примірників. 31% — дитяча література.
Перед сном, у транспорті й на папері: як читають британці
Опитування дослідницької групи YouGov показало, що на початок 2020-го 35% британців віддавали перевагу художній літературі, 20% нонфікшну, а 36% готові читати і те, й інше. Жінки читають більше, ніж чоловіки. Найменше прихильників е-книг виявилося серед молодих британців віком від 18 до 24 років: серед них всього 18% регулярно завантажують книжки. У категорії 25-39 років 13% користуються аудіокнижками. З нонфікшну британцям подобаються мемуари, біографії, історія, кулінарія, наука і технології. Ще від 8 до 12% читають книжки з саморозвитку, психології, про подорожі, криміналістику, здоров’я: спорт, мистецтво і культуру. З художньої літератури популярні кримінальна і трилери, фантастика, пригодницька література, класичні та історичні романи, наукова художня література, комедія і сатира, а далі — короткі оповідання, сучасна класика і художня література. До слова, у 2018 році до переліку бестселлерів у Великій Британії увійшов «Чорнобиль» Сергія Плохія. Книга вийшла англійською у Penguin Random House UK, одному з лідерів ринку.
Середня заявлена вартість друкованих книжок, що продаються на внутрішньому ринку, серйозно різниться: від £1,90–4,54 за дитячу, художню літературу і нонфікшн, до £7,06–18,99 за шкільну і академічну. Вартість книжок на експорт дещо вища. Дослідження Kantar за 2018 рік показали, що 70% британців купили 1-9 книжок, 15% — 10-19, і ще 15% — понад 20 книжок. 76% опитаних читали книжки щонайменше кожного тижня, а 62% тих, хто купував книжки, щотижня читали художню літературу. У 2018-му британці, які активно читають, витратили, за даними Kantar UK, в середньому £202 за рік на друковані книжки. 68% найактивніших читачів купують їх онлайн, а 56% — в магазинах.
Активні читачі вдома і експорт під ударом: на чому заробляють книговидавництва Великої Британії
Надходження видавничого сектору Великої Британії у 2018-му сягнули £6 млрд. 60% — від експорту видавничої продукції, що включає книжки, журнали, права. Цікавий факт: у звіті Frontier Economics для британської Publishers Association йдеться про те, що 43% топових британських фільмів у 2007-2016 роках зняті власне за книжками. На таке кіно в середньому за цей період припало 44% касових зборів у Великій Британії і 53% у всьому світі.
За даними британської Асоціації видавців, продаж власне книжок приніс £3,6 млрд, і майже половина цієї суми надійшла від експорту. £2,9 млрд заробили паперові книжки, £653 млн — цифрові. У 2018-му продажі паперових книжок впали на понад 5%, перервавши зростання щонайменше з 2014-го. Частка е-книг весь цей час залишається на одному рівні. На аудіокниги припало £69 млн, але це найдинамічніший сегмент: за 2014–2018 роки він зріс на 194%. Здебільшого це відбулося завдяки доступності смартфонів і залученню нових категорій споживачів, які раніше не купували книжок.
На власне британському ринку у 2018-му продалося понад 190 млн примірників книжк — з 2013-го цей показник варіювався мало. За 2018-ий 185,721 видань отримали нові коди ISBN. За період 2014–2018 років найбільшим зовнішнім ринком для британських видавців був європейський: на нього припадало 35–37% експорту. Далі Східна та Південна Азія (16–20%), Близький Схід і Північна Африка (13-16%), Північна Америка (9–11%), Південна Америка (5–9%). Відтак зараз перед видавцями Великої Британії постав серйозний виклик через Brexit: коли країна була членом ЄС, її книгопродукція мала безбар’єрний доступ до європейського ринку. Тепер про умови торгівлі і прав доведеться передомовлятися. Багато залежатиме від остаточного вигляду угоди про вільну торгівлю між Великою Британією та ЄС, хоча сфера книговидавництва і креативних індустрій багато в чому регулюється міжнародними договорами і конвенціями. Перехідний період, протягом якого ринок працюватиме за чинними правилами, триватиме до кінця 2020 року.
Друковані книжки, молоді читачі з вищою освітою: літературні уподобання у США
У США у 2018-му книговидавництво заробило $26 млрд, продало 1,8 млрд примірників друкованих книжок і отримало понад 3,5 млн кодів ISBN — останній показник значно перевищує цифри інших розвинених ринків. За статистикою Асоціації американських видавців на е-книги з цієї суми припало всього $2,04 млрд. Решта надходжень — від продажу паперової книги. Дослідження аналітичного центру Pew Research у 2011-2019 роках показують, що амерканці споживають книжки в різних форматах і щороку статистика читання поволі знижується, прихильників аудіокниг і е-книг більшає, але лідером на ринку залишається папір.
За даними Pew Research, 79% американців читали книжки у будь-якому форматі в 2011-му і 72% торік. Прихильників паперової книги було 71% у 2011-му і 65% у 2019-му, а слухачів і читачів е-книжок за ці роки побільшало від 11% до 20% і від 17% до 25% відповідно. Е-книги показували зростання до 2014 року і падіння відтоді, а аудіокниги майже безперервно йдуть догори.
37% дорослих американців у лютому 2019-го сказали, що за останні 12 місяців читали друковані книги, 28% — друковані і цифрові, 7% виключно цифрові, і 27% не читали книжок. Частіше з книжками мають справу дорослі американці з вищою освітою і доходом, жінки читають більше за чоловіків.
Оглядач літературного ринку Адам Роув у статті для Forbes описує деякі тренди в американському книговидавництві станом на 2018-ий. Найбільше доходи у 2014-2018 роках зростали у сегменті нонфікшну — рушійною силою тут могла бути скандальна амерканська політика, але в подальші роки від неї почали втомлюватися. Також добре росла дитяча і підліткова літератури. Художня література залишалася на більш-менш одному рівні. Завантажування аудіокниг підскочило з 2014-го до 2018-го на 181%. У 2018-му в США другий рік поспіль книжки онлайн продавалися більше, ніж через фізичні магазини. Одна з чотирьох книжок, проданих онлайн, була цифровою.
Аналітична група NPD Group відзначає ще одну тенденцію: дедалі впливовішими у США стають письменниці. У 2019-му 67% проданих примірників з топ-100 художніх бестселлерів і 42% проданих друкованих книжок загалом були написані жінками. Зі 100 найкраще продаваних авторів торік у США 39 — жінки.
Свої автори і захист від глобальних конкурентів: на що орієнтуються книговидавці у Канаді, Австралії
У Канаді за 2016 рік англомовні видавництва опублікували понад 6,4 тис. нових найменувань і згенерували $404 млн доходів (у канадських дол.), за даними звіту для Асоціації канадійських видавців (Association of Canadian Publishers). 86% цих надходжень припали на книжки канадійських авторів і 57% зароблено на внутрішньому ринку, здебільшого від продажу паперових книжок. Абсолютну більшість надходжень від експорту канадське англомовне книговидавництво отримує зі США, а от права на перевидання переважно продаються в неангломовні країни. Серед інших експортних ринків з величезним відривом після американського — Великої Британії, азійські, решти Європи.
78% англомовних канадійських видавництв — загалом у 2016-му їх було 245 — мали до 9 працівників, 15% від 10 до 24, 5% до 49-ти і всього 2% понад 50 осіб. 85% з них — приватний бізнес. З усіх нових найменувань, виданих за той рік, 17% припали на авторів, що друкувалися вперше, 61% — повторно і 22% — неканадських письменників. 40% цієї літератури — навчальна або академічна.
В Австралії у 2016-му продали понад 54 млн примірників фізичних книжок, понад 55 млн у 2017-му, а ще за рік ця цифра виросла навіть більше. Щоправда, ця статистка не відсліковує продажів е- і аудіокниг. Станом на 2016 рік на великих книговидавців припадало 13% австралійського ринку, 37% на середніх (з обігом від 100 тис. до 1 млн австралійських доларів), і решта 50% — на мікровидавців. Серед найбільш продаваних категорій літератури — навчальна, нонфікшн, художня література і дитяча. Опитування понад 1000 австралійських авторів, яке провів Університет Маккоурі у 2015 році, показало, що четверта частина опитаних не працювали з видавцями, 42% працювали з одним і третина працювала з кількома. А 72% видавців, активних на австралійському видавничому ринку, працювали майже виключно з місцевими авторами.
Ексклюзив на Європу, перерозподіл традиційних ринків: британсько-американська війна за права
Раніше Європа трактувалася, як територія британських видавців. Сюди ж входила більшість інших англомовних країн і країн, що історично були пов’язані з експансією британської імперії (до прикладу, Індія). Права на книговидавництво і розповсюдження англійською здебільшого ділилися на дві ексклюзивні території: Великої Британії та країн Співдружності націй (Канада могла входити до цього переліку або ні), а також США з історично «їхніми» країнами на кшталт Філліппін. Звісно, існують також ексклюзивні права на видання англійською у всьому світі — World English Language.
Але в останні десятиліття Канада дедалі більше бачиться сферою панування американських видавців, а країни Співдружності націй із розвитком власного книговидавництва намагаються захищатися від зовнішніх постачальників. Найяскравіший приклад — Австралія, хоча схожі процеси відбуваються і у Новій Зеландії, ПАР, Індії, Гоконгу тощо.
Після Brexit оглядачі прогнозують, що американські видавці дедалі активніше боротимуться за європейський ринок. Вони мають серйозну перевагу величезного внутрішнього ринку, який за рахунок обсягів дозволяє їм пропонувати вигіднішу ціну на експорт.
У 2018 році у New York Times писали, що американські видавці уже почали прописувати у своїх контрактах з авторами ексклюзивні права на розповсюдження у континентальній Європі. У британських видавців тут залишаться певні переваги: географічна близькість, а відтак швидкість доставки до країн ЄС; вищі роялті для авторів за ексклюзивне право продавати їхні книжки на європейській території. Хоча все це — поле для боротьби. У програші від цієї війни, яка може вилитися у «голівудизацію» європейського книжкового ринку, потенційно залишаться автори-початківці, маловідомі або більш нішеві, які забезпечують розмаїття і притік нової крові, нових думок до креативних індустрій.
Окрім безбар’єрного доступу є й інша проблема — мобільності працівників. «Три з чотирьох найбільших у світі глобальних видавництв мають європейських власників, а у нашому видавничому бізнесі у Великій Британії повно талановитих європейців», — зазначає Філіп Джонс, редактор сайту The Bookseller у коментарі для Publishing Perspective. Ден Конвей, керівник зовнішнього напрямку в британській Асоціації книговидавців теж пише, що це один із основних викликів, зумовлених Brexit: якщо Велика Британія відмовиться від європейського принципу вільного руху людей, чи буде тоді змога у книговидавництва, яке у Британії є міжнародним і багатомовним бізнесом, наймати саме тих людей, які йому потрібні? Інші два виклики — права інтелектуальної власності і тарифів, митних зборів та руху персональних даних між Великою Британією і ЄС.
Як опублікуватися: поради від асоціацій видавців у англомовних країнах
У «Посібнику видавничих контрактів» (Guide to Publishing Contracts) британська профспілка Society of Authors пише, що усталене видавництво, яке може запропонувати автору адекватний аванс, досвід, активний супровід стосовно прав і розповсюдження, і захоче інвестувати у сейозний наклад, найімовірніше вимагатиме широкий перелік прав на твір на тривалий період. Якщо ж видавництво пропонує символічний аванс, малий наклад або формат е-книги для початку, то автору рекомендують давати вужчий перелік прав.
Зазвичай видавець намагатиметься отримати ексклюзивні права на територіальне розповсюдження; на мови — англійську або всі мови; формати — друк, цифру, аудіо, субліцензування для перекладу або використання у кінематографі, театрі; тривалість. Час дозволу на друк твору може коливатися від пожиттєвого, +70 років після смерті автора у багатьох традиційних контрактах, до 10–20-річного, або 3–5-річного, якщо видавець на початковому етапі інвестує у видавництво мінімум.
Загалом англомовний книжковий ринок дуже насичений. Тож якісно дійти до читача, особливо невідомому автору, дуже непросто. Для багатьох видавців, особливо великих комерційних, пріоритетне питання — прибутковість. Відтак за накладу з 50 тис. примірників за умови повного продажу, вартість авансу, редакторської роботи, друку тощо буде значно нижчою, ніж за продаж 500 примірників.
Для книжок-картинок, художньої та нехудожньої літератури видавці Великої Британії, як правило, вимагають світових прав, оскільки лише їхній внутрішній ринок недостатньо великий, щоб покрити витрати на друк у чотири кольори і залишитися у виграші. Американським видавцям пощастило мати великий внутрішній ринок, щоб менше залежати від закордонних продажів.
Варіантів видання є кілька. Самвидав, що дає автору гнучкість і контроль над процесом, прибутками. При цьому і видатки лягають на плечі автора. Видавництво з мінімальною початковою інвестицією: коли видавець майже не вкладати коштів у процес, публікує у найменш витратному форматі й мінімізує власні зобов’язання. Традиційне видавництво, що пропонує аванс і роялті, певну інвестицію на початковому етапі друку, початковий наклад у кілька тисяч примірників. Також автори можуть працювати через агентів, які найсильніше представлені у сегментах художньої літератури та нонфікшну. Утім вони рідко беруться за академічну, професійну, довідкову літературу, поезію, мемуари чи короткі оповідання, оскільки фінансовий потенціал таких видань невеликий.
У США високі показники має самвидав: за даними аналітичного ресурсу Bowker, у 2018-му таким способом вийшло 1,6 млн найменувань друкованих і е-книжок, а у 2017-му — 1,19 млн. Тут цей сегмент зосереджений на великих платформах із підпискою і елементарними правилами для авторів. Ця статистика не враховує самовидані е-книжки через Kindle, підрозділ Amazon, який вважається найбільшою платформою самовиданих цифрових книжок. А CreateSpace, підрозділ Amazon для друкованої літератури, домінує на ринку паперового самвидаву.
З величезним відривом за ним ідуть інші платформи: на Smashwords у 2018-му вийшло 72 тис. найменувань, а на Lulu — 37 тис. Утім, Емілі Гарстоун, авторка книжок про видавництво, пише у своєму огляді для Authors Publish, що ця ейфорія самвидаву вичерпується через перенасичення. На її думку, більше шансів у цьому сегменті у авторів, що здатні ефективно самі себе просувати. Аналогічні спостереження у Джейн Фрідман, консультантки у сфері книговидавництва. У своєму блозі про тенденції на книжковому ринку США у 2019-му вона зазначає, що здатність автора рекламувати не тільки свою книжку, а й себе як бренд, тільки набирає актуальності.
Можливості, ґранти
Publishing Scotland — підтримка перекладів шотландських авторів для публікації видавництвами за межами Великої Британії. Дедлайн: 14 серпня 2020 року
PEN Translates — підтримка перекладів літератури з іноземних мов для британських видавців. Ґранти покривають до 75% вартості перекладу в обраних проектах. Дедлайн: 31 травня 2020 року
Wales Literature Exchange — підтримка перекладу і видавництва іноземними видавництвами уельської літератури.
Literature Ireland Translation Grant Programme — програма підтримки ірландської літератури у перекладі на інші мови, доступна для іноземних видавництв. Наступні дедлайни: 24 липня і 27 листопада 2020 року.
За літературними новинками у різних регіонах Великої Британії можна слідкувати тут:
Уельс Wales Book of the Year Short List 2019
Шотландія The Saltire Literary Awards
Ірландія An Post Irish Book Awards