02.06.2020

Статус «Guest of Honor»: що це означає і навіщо це Україні?

Для видавничої галузі України дуже важливо отримати статус почесного гостя Франкфуртського книжкового ярмарку. Про це сказала директорка Інституту книги Олександра Коваль на пресконференції у 2019 році. За її оцінками, країна може розраховувати на отримання статусу «Guest of Honor» на найбільш важливому книжковому ярмарку світу не раніше 2025 року, якщо почати готуватися якнайшвидше.

Виникає запитання: що має статися на українському видавничому ринку в наступні 5 років, щоб він «доріс» до звання почесного гостя? І чи вартує ця справа зусиль і грошових вкладень? Грузія, до прикладу, яка була почесною країною на Франкфуртському ярмаркові у 2018-му, виділила на участь із державного бюджету 16 мільйонів ларі – це близько 170 мільйонів гривень (для порівняння, на національний стенд у 2019 році Україна витратила майже 3,5 мільйона гривень). Частина цих коштів у Грузії пішла на програму підтримки перекладів, без якої отримати статус «Guest of Honor» неможливо. Навесні 2020-го Український інститут книги також уперше запустив таку програму – «Translate Ukraine» – й отримав несподіваних 79 заявок на переклад українських книжок іноземними мовами.

Вдалий старт програми перекладів можна розцінювати як перший крок України до того, щоб отримати статус почесного гостя на Франкфуртському і, в перспективі, на інших ярмарках. Та, попри це, питання, чи є участь у книжкових подіях у такому почесному форматі вигідною і фінансово доцільною, останнім часом навіть загострилося. Перш за все, це пов’язано з епідемією коронавірусу, через яку видавнича індустрія переживає кризу – втрати найбільших видавництв оцінюють у мільйони гривень, чимало малих видавців зупиняють роботу на невизначений термін, працівників скорочують, а самому Інституту книги урізають бюджет. То чи не варто нам у таких умовах зосередитися на внутрішніх проблемах ринку, а вже потім думати про вихід на міжнародні майданчики?

Відповідь у тому, що статус почесного гостя є проєктом, який впливає не лише на видавничий ринок країни, а й на всю культурну індустрію, туристичвний бізнес й інколи навіть на політичну сферу. Цей вплив не завершується з останнім днем ярмарку – результати тривалої підготовки та вкладених мільйонів доларів можна побачити й через кілька років після самої участі. Про це свідчить досвід держав, які або брали участь у міжнародних ярмарках, зокрема у Франкфуртському, у статусі почесних гостей, або готуються до цього зараз, – Грузії (2018), Норвегії (2019), Канади (2020) та інших. Ми поговорили з видавцями та представниками відповідальних інституцій із цих країн, щоби розповісти вам про те, які можливості відкрив для них статус «Guest of Honor», як до нього потрібно готуватися й що є запорукою успішної участі.

Як отримати статус почесного гостя

Статус почесного гостя існує на більшості міжнародних книжкових ярмарках, у яких беруть участь українські видавці (з національним стендом чи окремо), наприклад, на виставці дитячої книги в Болоньї, на Паризькому книжковому салоні, на Франкфуртській, Лондонській, Варшавській, Каїрській, Гетеборзькій виставках, на ярмарках в Абу-Дабі, Шарджі та багатьох інших. Кілька років тому статус «Guest of Honor» практикували й «BookForum» (у 2013-му – Польща, у 2014-му – країни Дунайського регіону) та «Книжковий Арсенал (у 2014-му – Франція).

Український досвід організації спеціальної програми для почесної країни – як і участі в такій програмі – незначний, а у Франкфурті, до прикладу, країну, що перебуватиме у фокусі ярмарку, вибирають ще з 1976-го. За цей час лише кільком державам пощастило отримати статус почесного гостя на найважливішій книжковій події світу більше одного разу. Зокрема, йдеться про Францію (у 1989-му і 2017-му), Фландрію й Нідерланди (спільно у 1993-му і 2016-му) та Індію (у 1986-му і 2006-му). Україна ж у Франкфурті почесним гостем не була ні разу, хоча про таку можливість говорили ще у 2005 році, коли після Помаранчевої революції й перемоги Руслани на Євробаченні світова спільнота стала більше цікавитися українською культурою. Тодішній перший секретар посольства Німеччини, керівник відділу культури, освіти та меншин Арно Кірхгоф розповідав, як в той час організатори Франкфуртського ярмарку були відкритими до пропозиції України щодо участі як почесного гостя, і чекали від нашої країни ініціативи. Проте, схоже, ні українська влада, ні сам книжковий ринок 15 років тому не були до цього готовими.

Під «готовими» мається на увазі те, що країна, яка хоче стати почесним гостем у Франкфурті, повинна відповідати низці вимог. Про них у 2015 році розказав віцепрезидент ярмарку Тобіас Фосс в інтерв’ю для «Chytomo»: «Існує три умови для такої країни: перша – її книжковий ринок має бути достатньо розвиненим і цікавим для видавців з усього світу; друга – цей ринок має бути цікавим для широкої аудиторії. Наприклад, якщо країні-учасниці бракує перекладів німецькою, то стати почесним гостем дуже складно. З цього випливає і третя умова – фінансування перекладів має бути на високому рівні». Саме тому країни починають готуватися за кілька років до того, як подати свою заявку на участь. Зазвичай офіційний процес підготовки триває 3 роки (від моменту підписання договору між ярмарком і відповідальною інституцією до самої події).

Це підтверджує Крістоф Гасенцаль, міжнародний експерт у сфері книговидання, менеджер із прав одного з найбільших німецьких видавництв «Suhrkamp», згадуючи досвід грузинських видавців: «Вони мали дуже активну програму підготовки до участі як країни-почесного гостя, яка розпочалася 10 років тому. Вони запрошували видавців, перекладачів, журналістів, редакторів до Грузії та регулярно подорожували до Німеччини та інших міжнародних видавничих «гарячих точок» – таких, як Париж чи Лондон, й інформували про грузинську літературу… Звісно, кількість перекладених грузинських книжок на німецькому ринку в цілому значно зросла». Щодо останнього, то понад 300 перекладів були видані за підтримки Національного грузинського книжкового центру.

У Канаді видавничу індустрію почали готувати до статусу почесного гостя за рік до підписання договору з ярмарком (тобто за 4 роки до самої участі у 2020-му). Наріжним каменем ініціативи «Почесний гість» виконавча директорка Асоціації канадських видавців Кейт Едвардс називає мету, що передбачає переклад німецькою принаймні 200 книжок канадських авторів до 2020 року. Для цього, зокрема, Асоціація спільно зі спеціально створеною організацією «Canada FBM 2020» надає менторську підтримку видавцям, у яких немає великого досвіду на міжнародному ринку.

Які можливості відкриває статус

Напередодні й під час Франкфуртського книжкового ярмарку країна-почесний гість опиняється в центрі уваги іноземних медіа. ЗМІ широко висвітлюють не лише тему її літератури, а й культуру в цілому, туристичну привабливість, суспільні та історичні особливості тощо. Така підвищена увага викликає інтерес до країни в широкої громадськості ще довго після закінчення самого ярмарку. Цей факт є особливо важливим для держав, які не часто опиняються на сторінках іноземних ЗМІ (або для держав, які привертають увагу закордонних журналістів значно частіше через політичні скандали, аніж завдяки своїй культурі).

Це підтверджує один з організаторів норвезької участі: «Я думаю, що статус почесного гостя є унікальною можливістю для країн із невеликим видавничим ринком представити свою літературу. Тому що ви отримуєте увагу медіа й можете презентувати свої книжки й авторів, а німецькі видавці будуть готові приєднатися до вас, завдяки інтересу, створеному статусом».

Прикладом невеликої країни, що була малопомітною на німецькому ринку до отримання статусу, є Грузія. Гванца Джобава, голова Асоціації видавців і книгорозповсюджувачів Грузії й організаторка участі країни як почесного гостя у Франкфурті у 2018-му, розповідає: «… коли країна починала підготовку, 5-8 років тому, ми не знали багатьох німецьких видавців, зацікавлених у грузинській літературі. Зараз ця ситуація дуже змінилася, і ми бачимо різницю між тим, що було на початку, й тим, що є тепер (у 2019 році – прим. авт.)… Звичайно, після закінчення проєкту ми не маємо навколо себе такої ж великої кількості німецьких видавців, як у рік статусу. Але все одно досі є багато видавців, які в захваті від грузинських авторів, яких вони опублікували. Вони хочуть працювати з ними й далі».

Також Гванца Джобава додає, що для Грузії статус «Guest of Honor» став можливістю продемонструвати світу свою культуру і, головне, те, що ця культура є відмінною від російської: «Ми вразили наших німецьких колег та інших людей, тому що вони не розуміли, чи ми є незалежною країною, чи частиною Росії, і якою мовою ми говоримо – грузинською чи російською. А потім вони побачили, що в нас зовсім інша культура, що ми сучасна країна з демократичними поглядами». Такого ефекту Грузії вдалося досягнути не лише завдяки своїм книжкам і концепції холу із використанням літер унікальної грузинської абетки, а й завдяки низці культурних подій – вистав, музичних виступів і артшоу. Зокрема, на ярмаркові виступали балет Сухішвілі, жіночий хор Ґорі, піаністки Хатія Буніатішвілі та Бека Ґочиашвілі.

Тамара Лебанідзе, директорка грузинського видавництва Diogene, також вважає найважливішим досягненням від статусу «Guest of Honor» не промоцію авторів і книжок, а промоцію Грузії в цілому: «Нашим здобутком насамперед я вважаю те, що багато людей дізналися про Грузію як про цікаву країну. Під час представлення ми робили акцент на нашій гарній природі та своєрідній історії. Наприклад, розповідали, що на території нашої держави з’явилися перші європейці».

Досягненням Грузії на Франкфуртському ярмаркові є також те, що її видавничою індустрією зацікавилися організатори інших міжнародних літературних подій, наприклад, Паризького книжкового салону. Країна стане почесним гостем на найбільшому французькому ярмаркові у 2023 році. Ба більше, на думку Гванци Джобави, саме завдяки вдалій організації участі країни у Франкфурті, ЮНЕСКО обрало Тбілісі Світовою столицею книги 2021.

Mette Børja, комунікаційна менеджерка NORLA ( Norwegian Literature Abroad – Норвезька література за кордоном) розповідає, що для них головним завданням було популяризувати норвезьких авторів та ілюстраторів: «Вони здобули світову популярність завдяки участі в програмі «Guest of Honor» і під час самого ярмарку, і на різних супутніх подіях, і в ході підготовки, коли ми запрошували до Норвегії іноземних експертів – видавців, журналістів, книготорговців. Переклад багатьох книжок німецькою мовою забезпечив нашим письменникам та ілюстраторам особливу увагу серед читачів і фахівців ринку. Окрім того, оскільки чимало видань були перекладені іншими мовами, норвезьких авторів помітили в багатьох країнах по всьому світу, зокрема в Китаї».

Щодо Канади, цьогорічного почесного гостя Франкфуртського книжкового ярмарку, то, як зазначає Емі Мілс, очільниця відділу зв’язків із громадськістю в Міністерстві культурної спадщини, їхньою головною метою є перетворення країни на світового лідера у сфері креативних індустрій, які мають стати цосердням всієї економіки. Тому Канада планує представити на ярмаркові не лише таланти й інновації з видавничої індустрії, а також із царини кіно, музики та інших видів мистецтва. Плани країни можуть бути порушені (і вже частково порушені) через пандемією коронавірусу, але про це – трохи згодом.

Звичайно, Франкфуртський ярмарок – не єдина подія, участь у якій є репутаційно й фінансово вигідною для країн-почесних гостей. Як зазначає Гванца Джобава, вихід на кожний новий ринок – німецький, турецький, єгипетський тощо – є важливим. Це підтверджує досвід Литви як почесного гостя на Лондонському книжковому ярмаркові (спільно з Латвією та Естонією). Організаторка литовської участі Рута Нанартавичюте розповідає: «Литовський ринок літератури та книги став набагато помітнішим у Великобританії та на міжнародному рівні, особливо серед фахівців видавничої індустрії. Ми неймовірно раді та пишаємось визнанням, яке отримали наші автори. Вони отримали запрошення на престижні літературні фестивалі, наприклад, Единбурський міжнародний книжковий фестиваль. Ми також розвинули постійні партнерські стосунки з британськими літературними організаціями – Британським центром літературного перекладу й Національним центром писемності».

Статус почесного гостя й політика

У 2018 році навколо Паризького книжкового салону зчинився скандал. Почесним гостем тоді стала Росія, що здивувало світову культурну спільноту, адже країна вже мала такий статус у 2005-му. Головним письменником на стенді «Книги з Росії» був Захар Прєлєпін, відомий тим, що підтримує окупаційну адміністрацію Російської Федерації в окупованих Донецькій і Луганській областях та декларує свою участь у збройних формуваннях на окупованій території України. Під час його презентації відбувався протест проти російської агресії. А президент Франції Еммануель Макрон під час свого 3-годинного візиту на ярмарок не відвідав російський стенд і не зустрівся з його представниками.

За чотири роки до того подібної критики через вибір Росії як почесного гостя зазнали організатори книжкової виставки в Гельсінкі. Фінська письменниця Софі Оксанен прокоментувала їхнє рішення на своїй сторінці у Facebook: «Гельсінський книжковий ярмарок – це найбільший і найважливіший книжковий ярмарок у Фінляндії. Він величезний. Аудиторія – величезна, висвітлення преси – величезне. Це як вручити премію уряду, який веде війну проти України, режиму, який вбиває людей та авторів, таких як Ганна Політковська (російська журналістка опозиційних поглядів, убита у 2006 році – прим. авт.)».

Протести проти Росії неодноразово відбувалися й на Франкфуртському ярмаркові. Зокрема, у 2017 році грузинські видавці влаштовували «мовчазний» перформанс проти Російської Федерації – тримали в руках плакати з написами «Stop Russia» («Зупиніть Росію») і «Russia is an occupant» («Росія – окупант»). Акція була не погоджена з організаторами. А у 2018-му Грузія як країна-почесний гість організувала у своєму павільйоні акцію протесту, до якої долучилася й українська делегація.

Офіційна позиція організаторів Франкфуртського ярмарку – політичні демонстрації в залах заборонені, проте на своїх стендах країни можуть проводити мирні акції. Про це розповідає віцепрезидент ярмарку Тобіас Фосс: «Відвідувачі мають бачити, що ярмарковий майданчик є безпечним і ніхто не постраждає, коли прийде на подію. А люди, які ворогують, можуть не контролювати свої емоції. Таке не має траплятися на ярмаркові. У 2017 році Грузія організувала тихий протест у себе на стенді. Ми таке не забороняємо, це залежить від самої країни». Натомість країна, проти якої влаштовують такі акції, не може чинити тиску на організаторів і вимагати їх заборонити. «Вони можуть сказати «ми більше не приїдемо», але не можуть сказати «нам це не подобається»», – каже Фосс.

Міжнародні культурні події, як би не хотілося організаторам, не можуть бути поза політикою. Це майданчики, на яких країни, на кшталт України чи Грузії, можуть привернути (чи повернути) увагу світової спільноти – від інтелектуалів і лідерів держав до представників широкої громадськості – до теми війни, «заморожених» конфліктів, злочинів путінського режиму й російської пропаганди.

Для Росії ж ці події є ще однією платформою для інформаційної війни. Саме тому кожна подія, на якій голос Росії звучить гічніше за голос України, можна розцінювати як політичну й іміджеву поразку. Це є ще однією причиною, чому для нас важливо брати участь, хоча б із національним стендом, на різних міжнародних книжкових ярмарках. З цим погоджується і грузинська видавничиня Тамара Лебанідзе: «Звичайно, ярмарок – це політика. Тому будь-якій країні потрібно бути максимально на них присутньою».

Що потрібно для успіху країни в статусі почесного гостя

Відповідь на це запитання можна дати, якщо повернутися до вимог, які організатори Франкфуртського книжкового ярмарку мають до потенційних почесних гостей. Перша з них – це розвинений видавничий ринок. Тамара Лебанідзе вважає, що якраз невирішені проблеми грузинського книжкового ринку стали причиною, чому країна отримала менше вигоди від статусу почесного гостя, ніж могла б: «Видавці й автори були зосереджені на тому, щоб вийти на іноземні ринки. Але це неможливо, якщо в самій країні порушена логіка розвитку ринку. Саме тому наш успіх вийшов моментним, локальним».

Головною проблемою грузинська видавчиня називає відсутність ефективних законів, які б захищали видавців та авторів від контрабанди та порушення авторських прав. Останнє є особливо актуальним для України – однієї з найбільших держав-піратів світу, згідно з інформацією Міжнародного альянсу інтелектуальної власності (IIPA). Доказ цього: дослідження Ukrainian Reading and Publishing Data 2018 показало, що високий рівень піратства є причиною, через яку закордонні правовласники можуть відмовлятися продавати права на електронні видання українським видавцям. Звичайно, така ситуація із захистом авторських прав зменшує шанси України на успішну співпрацю із закордонними ринками. Як зазначає Тобіас Фосс, почесний гість – це країна, «…у якій ми зацікавлені не на державному рівні, а в контексті бізнесу».

Контекст бізнесу прямо пов’язаний із тим, чи є ринок країни, охочої стати почесним гостем, цікавим для читачів країни, у якій відбувається ярмарок. Про це розповідає Тамара Лебанідзе: «Потрібно влучити в природній інтерес закордонного ринку. Я не впевнена, що нам вдалося це успішно зробити (на Франкфуртському ярмаркові – прим. авт.). Адже теми, над якими працюють сучасні грузинські автори, дуже відрізняються від тем, якими цікавляться німецькі читачі. Те, що цінне й цікаве для нас, часто може бути незрозумілим для них».

Для того, щоб зрозуміти цей «природній інтерес», Канада, наприклад, у ході підготовки до статусу на Франкфуртському ярмаркові, залучила німецького консультанта з видавничої справи. Він приїжджав до країни, переглядав переліки видань і визначив книжки, які найкраще підходять для німецького книжкового ринку.

Крістоф Гасенцаль, менеджер із прав у німецькому видавництві «Suhrkamp» також підверджує, що для видавців найважливішим фактором є те, чи може книжка зацікавити читачів: «Ми завжди кажемо, що перш за все необхідне бажання видавця перекласти автора і впевненість у тому, що книжка є необхідною та актуальною для читачів. А вже тоді видавцю буде потрібна підтримка інституції, особливо, якщо мова йде про менш відому літературу. Але не тільки в спонсоруванні перекладу. Це також може бути допомога в просуванні, в організації авторських турів». Україна, до речі, у межах програми підтримки перекладів у 2020 році покриває лише витрати на передачу прав та на сам переклад.

Якщо говорити про успішність програми перекладів, то для країн малих мов, зокрема України, важливо виділяти кошти на навчання перекладачів з української. Адже саме нестача професійних перекладачів стоїть на заваді плідній співпраці, наприклад, українського й китайського ринків. У цьому плані ми можемо рівнятися на Фінську літературну біржу. Вона організовує менторські програми для молодих перекладачів, а також низку заходів для їхнього професійного розвитку.

Дискусійним є питання, яку роль у процесі підготовки до участі в ярмарку має відігравати влада – лише виділяти кошти чи також впливати на рішення організаційної команди, погоджувати концепцію представлення країни тощо. Mette Børja із NORLA, наприклад, говорить, що для них висока залученість уряду була ключовою запорукою успіху. А в Грузії, навпаки, процес підготовки супроводжувався боротьбою між недержавною Асоціацією видавців і книгорозповсюджувачів Грузії та державним Грузинським національним книжковим центром, який підпорядковується Міністерству культури. Про це розповідає голова Асоціації Гванца Джобава: «Цей процес був дуже важким для нас всередині країни. Тому що Грузія, як і Україна, – це країна контрастів. У нас є люди зі старими, радянськими, поглядами, а також інше покоління – з новими ідеями. Ми досі маємо людей у нашому уряді, які підтримують радянську ідеологію, зокрема в Міністерстві культури. Саме тому між Асоціацією і Книжковим центром була суперечка щодо того, як представляти країну на ярмаркові – у новому чи радянському стилі. Врешті наш проєкт переміг».

Тамар Лебанідзе розповідає про ще одну проблему, яка виникла з провини Міністерства культури: «Помилкою нашою літературної програми було те, що, наприклад, якісь автори були присутні на десятьох фестивалях, якісь – лише на одному… Бюджетом розпоряджалися люди, далекі від літератури, тобто вони були читачами, а не літературними критиками. І багато вирішувалося на рівні особистих симпатій, а вирішувати мають незацікавлені об’єктивні фахівці».

Що далі

Якщо говорити про «далі» для світу, то найважливішим питанням є те, як на міжнародні книжкові ярмарки й на почесні країни вплине пандемія коронавірусу. Низка подій, такі як Виставка дитячої книги в Болоньї й Лондонська книжкова виставка, відбудуться вже у 2021 році, а їхні почесні гості також будуть у фокусі через рік. Проте Франкфуртский ярмарок, за словами організаторів, поки що не планують переносити чи скасовувати – він відбудеться в жовтні, але в оновленому форматі. Юрген Бос, президент і директор ярмарку, в інтерв’ю виданню «Publishers weekly» розповідав, що «… кілька ярмаркових заходів будуть частково або повністю віртуальними, наприклад, церемонія відкриття та пресконференція… Цілком ймовірно, що принаймні частина презентацій почесної країни 2020 – Канади – також будуть віртуальними». Щодо самої Канади, то Емі Мілс із Міністерства культурної спадщини повідомила, що офіційне рішення країни щодо своєї участі на ярмаркові стане відомим на початку червня.

Якщо говорити про «далі» для України, то для того, щоб отримати статус почесного гостя у Франкфурті, нам потрібно, з одного боку, йти шляхом Грузії – брати участь у міжнародних книжкових подіях різних країн і підтримувати співпрацю з іноземними видавцями через програму перекладів, а з іншого – вирішити проблеми внутрішнього книжкового ринку. І тоді ми будемо цікаві для організаторів міжнародних подій, закордонних видавців і читачів загалом.