Розмитнюємо книжки при вивезенні за кордон: поради Віти Мірошниченко
Українські видавці опановують нові ринки збуту та поширюють українські видання за кордоном. Це зумовлено не лише зростом інтересу до української книжки у світі й необхідністю забезпечити виданнями українців, що були змушені покинути свої домівки, але також фізичною необхідністю взаємодіяти з іноземними друкарнями і генерувати більший дохід. Про специфіку митних процедур у видавничому бізнесі «Література на експорт» поспілкувалася з Вітою Мірошниченко, експерткою з митної та зовнішньої торгівлі, керівницею практики митної та міжнародної торгівлі в PwC Україна. У другій частині матеріалу читайте про те, як українські видавці втілюють юридичні рекомендації на практиці.
— Віто, чи до 24 лютого ви працювали з питаннями експорту українських книжок, чи зверталися до вас зі схожими запитами?
— Ні, після 24 лютого я вперше почала співпрацювати з видавництвами. Як митна експертка керуюся вимогами законодавства для виконання митних формальностей з імпорту й експорту в певній країні та власною практикою. Я думала, що нічого складного для експорту книжок із митної точки зору немає, і коли ми почали працювати, то зрозуміли, що найважливіші питання постають не на митниці, а згодом — після фактичного експорту. Це вже про збут.
— Тобто, актуальні питання українських видавців стосуються того, що відбувається, коли книжка вже легально перетнула кордон?
— Так. І ключове слово тут — легально. Інше питання — яким шляхом бізнес видавців має масштабуватися. Це про оподаткування та відкриття представництва в інших країнах, офіційний продаж книжок іноземним покупцям тощо.
— Почнімо все ж з митних питань: що важливо розуміти передовсім, плануючи транспортування книжок за кордон для продажу?
— Перш за все, треба розуміти, що це за книжки. Існують різні класифікаційні коди товарів, відповідно до Гармонізованої системи опису та кодування товарів.
Україна є учасником угод про вільну торгівлю з ЄС, ЄАВТ, СНД (крім росії), Грузією, Канадою, Ізраїлем, Чорногорією, Македонією, Великобританією та Північною Ірландією, Туреччиною (на стадії ратифікації) та Конвенції PEМ. З цими країнами українські товари можуть отримувати преференційну ставку мита під час імпорту.
Зобов’язання щодо імпортного оформлення товару в певній країні залежить від обраної бізнес-моделі видавця. Як я зрозуміла з наших зустрічей, українці хочуть працювати з Amazon. Наразі немає компанії, яка була б зацікавлена імпортувати в себе українські книжки малими партіями, брати на себе сплату податків та організовувати подальший продаж. Моя ідея полягала в тому, щоб українські видавці гуртувалися і подумали про відкриття юридичної особи або знайшли партнера за кордоном у цільовій країні. Митні процедури та продаж товарів у країни призначення у цьому випадку лежатимуть на плечах наших видавництв, адже навряд велика комерційна платформа зацікавлена в організації цих процесів для малого українського бізнесу.
— Навіщо українським видавцям об’єднуватися?
— Цей підхід дозволяє розподілити повноваження і обов’язки під час руху товару від типографії до кінцевого споживача, а також спільні витрати на логістику, замість того, щоб кожному сплачувати їх окремо. Переважно інтернет-платформа дає можливість лише презентувати та продавати книгу, а всі процеси «до» — це проблеми видавців. Навіть якщо платформа погоджується виступати імпортером, один більший постачальник виглядатиме більш привабливо, ніж купа маленьких, із кожним з яких необхідно підписати договір і узгоджувати логістику.
— Розкажіть про ці процеси «до» й гіпотетичну юридичну особу, яка могла б полегшити роботу видавців, якими є її обов’язки?
— Така компанія фактично буде виконувати функцію отримувача вантажу від української юридичної, оформлятиме відповідні транспортні та комерційні документи (інвойс, пакувальний лист, транспортна накладна), а після виконання експортних митних формальностей в Україні — буде оформлена відповідна митна декларація, після чого вантаж прямує на кордон. У країні призначення, отримувач оформлює книжки на митниці, сплачує податки та приймає вантаж для подальшої реалізації.
— А якщо немає такої компанії?
— Якщо у видавця немає свого постійного представництва, слід знайти того, хто буде готовий стати отримувачем книжок. Це може бути партнер, який за комісію надавати відповідні послуги. Також в ЄС існує практика оформлення через непрямого представника («importer of records») — фактично це оформлення агентом, якій може стати отримувачем товару та зацікавленим в подальшому збуті очищених на митниці книжок. Але в книжковому бізнесі виконання митних процедур — не кінець історії, адже оформлені книжки є початком організації їх легального продажу своїм споживачам.
— Чому?
— Бо продаж має відповідати вимогам законодавства відповідної країни та оподатковуватися в ній. Для цього має бути особа, відповідальна за дотримання вимог законодавства, а також нарахування і сплату податків.
На мою думку, відкриття постійного представництва або гуртування в юридичну особу, задля можливості розподілу витрат, очевидно, може стати вирішенням завдання українських видавців, які повинні ефективно організувати весь ланцюг передачі книжо інтернет-платформі для реалізації, тобто потрібен перевізник книжок, імпортер, який отримає на себе вантаж та сплатить податки, митний брокер та партнер, який організує відправлення тиражу кінцевому покупцеві. тільки тоді, коли розмитнений товар легально перебуває на території іншої країни — його й можна передавати іноземним продавцям.
— Тобто кілька українських видавців можуть об’єднатися і заснувати юридичну особу в обраній країні. Як правильно обрати країну реєстрації?
— Кожна країна має різні правила, тому важливим є вибір юрисдикції для обрання представництва. Слід розуміти свій ринок збуту і обрати релевантну податкову юрисдикцію — не тільки з точки зору сплати податків, а й для адміністрування офісу, складу, робочого персоналу. Це несе відповідні витрати для видавців тому потрібно дуже ретельно все розрахувати перед початком бізнес-діяльності у певній країні. Йдеться не просто про юридичну адресу, куди приїде вантаж. Об’єднання видавництв, має визначити спільні інтереси й уже тоді обрати країну реєстрації.
— Чому об’єднання ефективніше, ніж створення окремих юридичних осіб кожним з видавців?
— Це великі витрати, які можуть стати непосильними для видавничого бізнесу. Адміністрування, бухгалтерія, склад, пакування… Партнери ділитимуть ці витрати між усіма. Якщо нести їх самому та закладати у ціну книжки — вона стане золотою, і мало хто її купить. Я орієнтовно рахувала витрати за «шлях» книжки з України до дистриб’ютора в США — книжка, яка в нас коштує 300 гривень, в такому випадку коштуватиме майже 100$. Потрібно думати про оптимізацію.
Тільки видавець знає, де його споживач, і це є основний фактор, який, на мою думку, впливає на цей вибір. Один із видавців, з яким я працювала, казав: «У ЄС мої книжки не куплять, мені цікаві лише США». То навіщо йому юридична особа в ЄС? Під час планування експорту потрібно акцентувати не тільки на тому, які митні процеси необхідні для вивезення книжок за кордон, адже вони статичні, а на тому, де перебуває споживач.
Уявімо, що є три видавництва, які обрали своїм ринком ЄС. Реєструють представництво в Німеччині, але якщо їм потрібно продавати книжки поза Німеччиною, тоді, можливо, доведеться реєструвати компанію в податкових органах тієї країни, де ведеться своя бізнес-діяльність та сплачуються податки.
— Чому ці питання щодо експорту виникли саме зараз? Адже українські книжки можна було замовити з-за кордону.
— Раніше українські книжки потрапляли за кордон невеличкими партіями. Зараз книжки потрібні тимчасово переселеним людям, ну, а самі бізнеси розуміють, що не можуть виживати лише на українському ринку, тому шукають вихід на міжнародні. В Україні постають проблеми з сировиною і друкарнями: паперу бракує, друкарні зруйновані, закриваються.
Виникає проблема, як реалізувати надруковані книжки за кордоном.
— Це ще й питання авторського права, територія якого за договором може не поширюватися на іноземну країну?
— Так, проблема комплексна, хоча авторське право тут чи не останнє питання. Наклад, який друкує українська компанія за кордоном надалі потребує реалізації потенційному іноземному контрагенту, тому слід пам’ятати що його потрібно офіційно взяти на баланс в іноземній країні, тобто купити в українського видавця.
Читайте також: Олександр Лютий про авторське право в книговиданні
— Чому український видавець не може просто надрукувати наклад в умовній Польщі і передати його в мережу дистрибуції?
— Бо правовідносини українського видавця з іноземною друкарнею закінчуються на моменті друку, адже послуги виконані, тираж потрібно передати, і постає питання: кому і яким чином? У видавця є право власності на товар, який він планує продати, не будучи зареєстрованим в країні продажу. Вести системну підприємницьку діяльність на ринку іноземної держави без відповідної реєстрації представництва неможливо.
— Спробуймо узагальнити: якщо замовником у друкарні і контрагентом із дистриб’юторами буде іноземна юридична особа, то питань із розмитненням на території держави виробництва і розповсюдження не буде?
— Так, і створення такого контрагента надасть можливість нести менше витрат, бо такі витрати можна розподілити. Нема потреби кожному окремому видавництву відкривати щось своє.
— У вас вже є схожі успішні кейси з виходу на іноземні мережі дистрибуції?
— Я працювала з різною номенклатурою: нафтою, газом, обладнанням, продуктами харчування та косметикою… Але з книжками — дійсно вперше. Розкажу про інший приклад. Я мала честь на своєму модулі в Lviv Business School навчати студентів, які експортують лохину в мережу супермаркетів «Lidl». Це історія про мале господарське підприємство з Закарпатської області, яке самотужки пройшло всі процеси до дверей однієї з ключових мереж маркетів ЄС. Як керівник митної практики також консультую як малі, так і великі українські бізнеси, в тому числі і супермаркети, які виходять на міжнародні ринки та створюють представництва в різних країнах.
— Ми багато говорили про важливість юрисдикції і різницю нормативної бази за кордоном. Можливо, є якісь прогалини в національному законодавстві, заповнення яких посприяло би українським видавцям?
— Найважливішим завданням зараз є гармонізація законодавства України відповідно до норм Європейського Союзу, отже ми не можемо вигадувати власний велосипед і мусимо наближати наші нормативні акти до європейських. Чим швидшою буде наша євроінтеграція, тим краще для міжнародної торгівлі. Було б добре, якби в ЄС існувала спрощена процедура реєстрації юридичної особи для українських біженців, Сьогодні для всього потрібна фізична присутність, а в умовах воєнного стану, зокрема, чоловікові призовного віку зробити це майже неможливо. Також корисною була би спрощена система оподаткування для українців, бо в інших країнах податки дуже високі, і цей тягар лягає на плечі компаній, які й так намагаються вибратись із ями. Але для такого переліку слід ретельно вивчати законодавство.
— Чи знаєте ви про успішні кейси українських видавців за ці місяці?
— Під час менторингу один із видавців уже зареєстрував іноземну юридичну особу та повідомив про відправлення першої партії книжок до Сполучених Штатів Америки. Для мене це найважливіший результат моїх зусиль.
Щоб з’ясувати, яким чином українські видавці втілюють в життя юридичні поради щодо експорту й дистрибуції, ми поспілкувалися з представниками кількох видавництв, які після 24-го лютого переглянули свою діяльність і зростили присутність своїх книжок за кордоном. Через історії «ist publishing», «Yakaboo Publishing», «їzhak» і «Видавництва Старого Лева» розповідаємо про особливості виходу на іноземні ринки і контексти, у яких після повномасштабного вторгнення опинилися ці видавці.
Кейс №1
Артем Брайченко, директор видавництва «їzhak» розповідає, що повністю делегував вирішення митних питань перевізникові, вивільнивши час на креативну роботу: «Чим менше ви розумієте процес, або чим менше ви готові вкладати власного часу і сил в нього, то тим більше ви змушені це якимось чином компенсувати. Ми з колегами вирішили знизити наші ризики, залучивши перевізника». «їzhak» розпочав реєстрацію представництва у Європі з планами розпочати продажі через Amazon.
«Є запит від наших клієнтів, які буквально наполягають на тому, щоб ми налагодили можливість придбати наші книги у зручний для них спосіб. Я добре розумію замовників з країн Північної Америки, які до того були змушені чекати по 3-4 тижні до моменту отримання книги поштою. Або замовляти друзям/родичам в Україні, і чекати, коли ті привезуть книги за кордон. Якось одна клієнтка з Франції бідкалася, що нібито Україна, в сенсі доступності української книги за кордоном, досі є “країною третього світу”. Такий фідбек було відверто не приємно отримати», — ділиться Брайченко.
Кейс №2
Рішення зареєструвати юридичну особу за кордоном прийняли також і «Yakaboo Publishing», у компанії Yakaboo сьогодні два стратегічні завдання, пояснює директорка видавництва Юлія Лактіонова: створення зручної та швидкої системи логістики та збільшення частки українських книжок в онлайн та офлайн-мережах великих європейських дистриб’юторів.
«Великий вибір книжок на нашій книжковій платформі та досвід міжнародних поставок дають нам безперечні переваги у цьому», — говорить Юлія, — «Для нас головними питаннями були акредитація видавництва на митниці, правильне заповнення документів та робота з перевіреним брокером. Розмитненням та доставкою книжок у форматі В2В у нас займається відділ зовнішньоекономічної діяльності Yakaboo. При замовленні книжок читачами онлайн-книгарні — наш логістичний підрозділ».
Кейс №3
«Видавництво Старого Лева» наразі працює через українську юридичну особу, відкривши валютні рахунки. «На перспективу розглядаємо відкриття представництва в межах ЄС разом з нашими з «Холдинг емоцій “!Fest”», що є нашим партнером», — ділиться менеджерка виставок та корпоративних продажів видавництва Ірина Федечко й додає, що вже у березні книжки Видавництва Старого Лева були в осередках перебування біженців з України та на полицях бібліотек і книгарень Польщі, Словаччини, Чехії, Литви, Латвії, Німеччини, Норвегії, Італії та Франції. «Найскладнішим у виконанні замовлень за кордон було здійснити доставку до покупця, на що мали величезний вплив черги на кордоні, складність у тому, щоб знайти фахового перевізника, який доставить це замовлення не за всі кошти світу. Зараз ми вже налагодили цей процес, вивчили всі деталі митного оформлення, спробували чи не всі можливі способи доставки і точно знаємо, як доставити книги за кордон швидко та якісно», — розповідає Ірина.
Кейс №4
Директорка «ist publishing» Анастасія Леонова вагається щодо відкриття іноземної юридичної особи для дистрибуції книжок видавництва і ділиться контекстом, у якому перебувають малі видавці: «Справжні труднощі у нас виникли, коли після початку війни наші міжнародні колеги вирішили нас підтримати і замовили чимало наших книжок. Раніше ми не відправляли посилки в такій кількості, тому весь процес відправки, від брокерських процедур до оформлення документів, був для нас досить болісним і зайняв більше чотирьох місяців».
Раніше «ist publishing» користувалися поштовою доставкою, за якої книжка потрапляє до замовника через 3-4 тижні після придбання. Проте ціни на доставку зросли, замовлень побільшало, тому Леонова схиляється до того, що для малих видавців ефективним було б об’єднання задля ефективної дистрибуції: «Об’єднавши зусилля у питаннях логістики, юридичного оформлення й комунікації з книгарнями, ми б могли ефективніше представити українські невеликі видавництва у світі».
Більшість видавців сходяться на тому, що важливою є поява фасилітатора, який міг би зводити зацікавлені сторони на ринку й поєднувати видавців з бібліотекарями, книгарнями, університетами, підтримувати в участі у міжнародних професійних заходах.
«Найефективнішою допомогою я вважаю активний попит на нашу продукцію на конкурентному ринку. Ми з колегами готові вітати будь-яку підтримку, але тільки прибутки від реалізованої продукції дають змогу працювати системно і реінвестувати в нові наклади», — говорить Артем Брайченко. Лактіонова говорить про важливість державних структур, які підтримують участь видавців у головних книжкових ярмарках, завдяки чому голос українського книговидання стає гучнішим, а видавці отримують нові контракти.
«Література на експорт – 2022» – професійна освітньо-менторська програма Книжкового Арсеналу, у фокусі якої – налагодження нового експортного потенціалу української книжки в умовах російсько-української війни. Програму «Література на експорт – 2022» підтримав Європейський Союз за програмою Дім Європи. Інформаційно-аналітичний партнер проєкту – медіаресурс «Читомо».