27.04.2020

Китай: від мільйонних накладів Україну відділяють перекладачі

Китай відкрився світу в 1978 році. А вже зараз приїзд до країни нагадує стрибок у майбутнє. 5G у швидкісних потягах, в містах — технології штучного інтелекту Smart City та електронна торгівля — кит, на якому постала місцева цифрова економіка. За звітом міжнародної консалтингової компанії McKinsey, Китай має найбільший ринок електронної торгівлі — це 40% усього світового ринку. Ще 12 років тому цей показник сягав 1%.

Додайте сюди те, що Китай не просто одна з найбільших країн світу за кількістю населення (адже тут лідирує Індія), але й країна, де сотні мільйонів громадян за останні 10–20 років стали середнім класом. У всьому світі ця категорія купує і читає книжки, і Китай не став винятком, отримавши другий найбільший книжковий ринок світу. Останні 10 років тутешня галузь зростала на 19% щорічно, а ще у 2018-му воно склало 14,55%.

Вийти на китайський ринок відтоді стало мрією багатьох видавництв у всьому світі, бо ж в якій країні ще можуть бути більші наклади? Проте Китай живе за своїми власними правилами, керуючись настановами комуністичної партії, тож бізнесова діяльність має тут свої обмеження.

Може виникнути запитання: а як же Гонконг? Чи він теж частина цього величезного ринку? Ні, Гонконг має свій незалежний видавничий ринок, хоча і частково пов’язаний з ринком материкового Китаю. Раніше книжки китайських авторів, які не могли бути опубліковані в КНР, видавалися в Гонконзі. Китайці з материка і зараз можуть купити тут китаємовну та англомовну літературу, яка недоступна на материку. Хоча поки не зовсім зрозуміло, якою буде ситуація в майбутньому.

12 найбільших медіагруп та «незалежні видавництва» другого за обсягами ринку світу

У Китаї абсолютна більшість — це державні видавництва, об‘єднані в гігантські медіагрупи. У 2018-му році ринок утворювали 40 книжкових груп, 47 медіагруп, 27 дистрибуційних та 11 друкарських груп. Їм належала і належить більша частина ринку. Їхні загальні активи станом на 2018 рік — 702,3 мільярда юанів (близько 100 мільярдів доларів). З них загальні активи лише книжкових груп — 369,38 мільярда юанів (близько 52 мільярдів доларів). Це робить Китай другим за обсягами видавничим ринком світу після США.

До найбільших книжкових медіагруп належать 12: Jiangsu Phoenix Publishing Media Group, Jiangxi Publishing Group, Anhui Publishing Group, Hunan Publishing Investment Holding Group, Zhejiang Publishing Group, China Publishing Group, Hubei Chanjiang Publishing Media Group, Hebei Publishing Media Group, China Education Publishing Media Group, Shandong Publishing Group, Zhongyuan Publishing Media Investment Holding Group, Guangdong Publishing Group.

Для прикладу, зупинімося детальніше на China Publishing Group (CPG), тому що саме з її імпринтом Dolphin Books наразі співпрацює нішеве українське видавництво «Сафран». З 2008 року CPG постійно входить в топ-30 та топ-50 компаній культурних індустрій. У саму групу CPG входять 40 імпринтів, які продукують більше ніж 15 000 назв книжок, аудіовізуальних, електронних та онлайн публікацій на рік. Частка CPG на внутрішньому книжковому ринку 7%, яку CPG утримує протягом 14 років. Також це найбільша компанія з купівлі та продажу прав. Їм належить 62% всіх купівель прав та 30% усіх продажів прав на внутрішньому ринку, що складає приблизно 200 тисяч назв. Окрім того, CPG володіє 28 видавництвами та книжковими мережами за кордоном.

У цю групу входять такі відомі (та історичні) видавництва, як Commercial Press, Zhonghua Book Company, SDX Joint Publishing house, People’s Literature Publishing House та інші.

Незалежних видавництв як таких у Китаї не існує, а якщо сказати точніше — вони стоять поза ринком, як і поза законом, часто публікуючи свої книжки без ISBN. Офіційно може існувати лише «видавнича організація», яка має право створити якесь видання (наприклад, подарункове), але право на розповсюдження має лише видавництво. Тож це андерграундні видавництва, чи студії дизайну, які створюють свої книжки на межі літератури й арту. Такі видавництва можуть функціонувати лише тоді, коли у них є власна медіаплатформа. Онлайн — їхній основний канал продажу. Так, вони також продають книжки у незалежних книгарнях, часто роблячи це таємно. Деякі з книгарень ризикують ховати «недозволені» книжки серед рекомендованих, тож під час перевірки контролюючі органи їх можуть і не помітити. А такі перевірки трапляються і в книгарнях, і в друкарнях.

В основному андерграундні видавництва працюють у тих категоріях і нішах, які не дозволені великим мейнстрімним видавництвам. Тому їхній вплив на ринок мінімальний. З іншого боку, саме через це уряд закриває на них очі.

Проміжною ланкою між книжковим мейнстрімом та андерграундом займають видавництва приватно-державної форми власності. Наприклад, такими є Beijing Fanghong Media Company, Beijing Motie Book, Beijing MediaTime Books, Shanghai 99, велика видавнича група Thinkingdom та інші.

Читайте також: Suhrkamp про вихід укрліт на німецький та світовий ринки, або Чому Андруховичу і Жадану вдалося

Чверть мільйона крамниць, заборона на американські книжки та підтримка китайських авторів

У Китаї працюють близько 225 000 офлайнових книжкових крамниць. Але загальна тенденція така, що онлайн продажі зростають (у тому числі й через постійні великі знижки), а рітейлові закриваються. Але також це пов‘язано із загальним уповільненням ринку книжкового роздрібу, яке почалося з 2018 року за даними Beijing Openbook.

Цьому є кілька причин. По-перше, в Китаї почав падати загальний рівень споживання будь-яких товарів. По-друге, на ринок вийшли різні сервіси читання, а також загострилась конкуренція книжок із сервісами коротких відео та іншими діджитал-розвагами. По-третє, зростання цін на книжки. Вортість зростає швидко, але рівень якості лишається той самий. Причина в постійному зростанні рівня оплати праці та вартості паперу. У 2012 році середня ціна книжки складала 52 юані (7,6 долара), а у 2019 майже 90 юанів (12,8 долара). Ціна на книжку не надто висока. За даними 2019 року, середня зарплата в містах першої категорії (Пекін, Шанхай, Шеньджень, Ґванджов) приблизно сягала 1500 доларів на місяць, у містах другої категорії — 1000 доларів, а в середньому по країні — 750 доларів.

Проте кількість новинок постійно зменшується. Чому? Тут ми переходимо до теми цензури. Китайський книжковий ринок, хоч і надзвичайно великий, але досить специфічний через його регулювання. Приватні видавництва можуть отримувати свої ISBN тільки за посередництва державних видавництв. Таким чином кожна книжка в Китаї проходить затвердження. Так і працює цензура. Не так просто отримати ISBN на все, що хоче видавництво, а іноді це й взагалі неможливо.

Останні новини з Китаю свідчать, що зараз майже повністю зупинилася видача дозволів на американські видання. Чи пов‘язано це з торговою війною між Штатами та Китаєм достеменно невідомо, але це стало сильним ударом для багатьох видавництв, яким довелося зупинити свої проєкти, в які вже були інвестовані значні кошти. Збитки від заборони разом з негативним впливом коронавірусу ставлять багатьох гравців (особливо приватних) на межу виживання.

Окрім того, останніми роками китайський уряд максимально підтримує видання політичного та ідеологічного спрямування, тому місцевим незалежним видавництвам доводиться розраховувати лише на себе. Так само, як і не доводиться розраховувати на грантову підтримку іноземним видавництвам, які публікують переклади китайської літератури, купуючи права у китайських видавництв. Свіжий приклад — з чотирьох заявок на грант для перекладу китайських літературних творів, поданих видавництвом «Сафран», лише одна була успішною. Зараз китайські партнери уже на стадії перемовин переконують, що на певні видання шанси отримати грант буде дуже малим. Хоча раніше фінансування перекладів творів відомих китайських авторів, таких як нобелівський лавреат Мо Янь чи Ю Хва, було досить активним.

Однак, китайські літературні агенції активно пропонують нам купувати права та подаватися на гранти на «потенційно прохідні» книжки, які, втім, не є актуальними для некитайського книжкового ринку. В основному тематика цих книжок політична, економічна чи ідеологічна. Існують внутрішні програми державного фінансування таких книжок, наприклад, гранти на переклад чи публікацію. Подаватись на них можуть й іноземні видавництва, але загалом ця система створена і діє для місцевих. Наприклад, ви укладаєте контракт на купівлю прав у китайського видавництва, а воно забезпечує заповнення аплікації та подачу на грант. В разі успіху, кошти виділяються місцевому видавництву, яке перераховує їх своєму іноземному партнеру.

Відтак стагнація на китайському книжковому ринку пояснюється не тільки загальносвітовими причинами, а й внутрішніми, як то проблемою нового контенту із закордону. Щоб перекрити його нестачу Китай хоче стимулювати зростання виробництва саме китайських видань, особливо в сегменті дитячих книжок. Але, з погляду автора цієї статті, з цим поки лишатимуться проблеми — в Китаї недостатньо власних креативних ілюстраторів.

Юлія Орлова, директорка видавництва «Vivat»: «Якісні ілюстрації цінуються в усьому світі. Звісно, існує певна розбіжність у сприйнятті малюнків та візуальній культурі різних країн, але завдяки багаторічному досвіду участі в міжнародних ярмарках ми добре орієнтуємось у видавничих ринках наших постійних і потенційних партнерів, знаємо, кому які проєкти пропонувати».

Проблема дефіциту ілюстраторів не таємниця для тих, хто міг познайомитися з ринком китайської дитячої книги під час Болонського книжкового ярмарку 2018 року, коли Китай був запрошеним Почесним Гостем ярмарку, привізши в Італію близько 120 дитячих видавництв. Причини різні, але й той факт, що китайські видавництва активно залучають іноземних ілюстраторів для роботи над дитячими книжками китайських авторів, багато про що каже. Це ілюстратори не тільки з Європи, а й Латинської Америки чи інших країн. І це не питання пошуку дешевших фахівців (як це могло б бути актуально для американських чи європейських видавництв), а саме питання пошуку талантів.

Ринок дитліту Китаю: згортання політики «однієї дитини» та розгортання середнього класу

Але зупинімося детальніше на описі дитячого книжкового ринку Китаю, який хоч і сповільнив своє зростання з 2018 року, але має бути особливо цікавим для українських видавництв.

На китайському ринку активні близько 600 видавництв, зокрема це Daylight Publishing House, Tomorrow Publishing House, Thinkingdom Children’s Books, Phoenix Education Publishing, Xinjiang Juvenile Publishing House, Shanghai Juvenile & Children’s Publishing House та інші.

Останніми роками саме сегмент дитячої книги був найбільш динамічним. Завдяки цьому він став локомотивом усієї книжкової галузі, а зростання чисельності середнього класу в Китаї стало основною причиною розвитку цього ринку. Китайські батьки, стурбовані освітою своїх дітей, готуючи їх до висококонкурентного майбутнього, активно залучені у виховний процес, тож на книжки витрачають більше. У середньому одній дитині купують п’ять друкованих книжок на рік.

Друга причина — це згортання політики «однієї дитини». Дітей до 14 років в країні нараховується близько 220 мільйонів. Але уряд уже закликає китайські сім’ї до збільшення народжуваності. Тобто кількість дітей в Китаї буде в будь-якому разі зростати.

Крім того, прибутковість дитячих книжок вища, ніж інших видань. У порівнянні з 2008 роком, частка дитячих видань на китайському книжковому ринку зросла на 10%. Та цей ринок теж поділений на сегменти, з яких 30% — це дитяча література, 25% — комікси/графічні видання (у сегменті дорослої літератури ці жанри є менш популярними) і cartoons, і 19% — енциклопедії. З відривом йдуть книжки з вивчення англійської (8%). Книжки-картинки почали набувати популярності в Китаї відносно недавно, але дуже швидко. Права саме на цю категорію видань чи не найактивніше купуються китайцями на міжнародному книжковому ринку. З книжками-картинками практично відсутня проблема перекладів, а в разі чого, видавці не забувають про можливість перекласти таке видання через англійську.

У 2017-му частка імпортованих дитячих книжок на ринку сягала понад 41%, впевнено наближаючись до половини. І хоча китайці купували права приблизно у 140 країн, але 83% усіх куплених прав припали на 6 країн. 30% з них придбані у Великої Британії, 20% — у США, 10% — у Франції та Японії, решта — в Німеччини та Південної Кореї.

Якщо проаналізувати цифри, ми бачимо, що китайці купують права у тих країн, які є їхніми найбільшими торговими партнерами і в інших галузях. Це ті країни, якими китайці «захоплюються», які самі по собі є брендами в Китаї. Це ті самі країни, куди найчастіше їдуть молоді китайські випускники для навчання в університетах. І саме ці країни продають в Китай найбільше прав як на дитячі, так і на дорослі книжки.

Хоча знайомство, певні контакти та навіть поодинокі продажі прав китайським видавництвам на міжнародних ярмарках можливі, але це — більше зі сфери удачі. Так, якщо українська дитяча книга отримала якусь премію, то міжнародні видавці (у тому числі й китайські) звернуть на неї увагу і придбають права. Попри те, що Китай посідає 2 місце серед покупців українських ліцензій (75 назв за останні 7 років ), для того, щоб по-справжньому вийти на китайський ринок, як і в будь-якій промисловій галузі, за нього треба поборотися з дуже сильними конкурентами, і видавничий ринок не виключенням.

Іван Федечко, керівник напрямку купівлі й продажу прав «Видавництва Старого Лева»: «В дечому це хаотичний ринок, який динамічно розвивається. Для виходу на китайський ринок надвеликих зусиль робити не потрібно. Важче втримати контроль над ситуацією і налагодити постійну співпрацю — вчасно отримувати відповіді, звіти про продажі та пропозиції купівлі прав на нові книжки. Останні роки багато видавців з Китаю самі намагаються працювати більше на експорт, також стрімко розвивається оригінальний китайський продукт. Тож зараз у них починають з’являтися державні ліміти на видання перекладів, і продавати права в Китай стає щораз важче. Для оновлення й підтримки наявних контактів та пошуку нових варто хоча б раз на два-три роки їздити на виставки у Шанхаї чи Пекіні, відвідувати своїх партнерів в офісах. Сподіваємось, у новому світі після завершення пандемії це буде можливо».

Як познайомитися з китайським ринком?

Загалом українські видавці можуть і мають потенціал (якщо насправді хочуть) вийти на дитячий книжковий ринок Китаю — насамперед, в сегменті picture books.

По-перше, для цього варто зібрати більше матеріалів про китайський ринок.

По-друге, необхідно систематично відвідувати книжкові ярмарки саме в Китаї. До поїздки за Велику китайську стіну варто підготуватися заздалегідь. В Китаї діє так званий «фаєрвол», тобто слова Google, Youtube, Facebook, Viber, Whatsapp, Telegram на період поїздки до Китаю можна забути. Якщо ж без зазначених сервісів ніяк, то рекомендовано купити та встановити надійний VPN і завантажити китайський додаток WeChat. Видаляти його після поїздки не варто, адже з китайськими партнерами й надалі найзручніше спілкуватися саме через цей месенджер.

Крім того, можна почитати і про бізнес-етику в Китаї. Окрім звички подавати бізнес-картки двома руками, варто з’ясувати: чи приймати запрошення на вечері з китайськими бізнес-партнерами; чи варто пропонувати їм оплатити рахунок в ресторані тощо.

Якщо ви хочете познайомитися саме з дитячим книжковим ринком — варто їхати в Шанхай. Якщо бажаєте подивится і охопити весь ринок, тоді однозначно найважливіший книжковий ярмарок для вас — у Пекіні.

По-третє, ідеально було б українським видавництвам об’єднатися в спільний стенд — щоб поступово закріпити образ України як країни з цікавим ринком.

Наступне, в Китаї буде важко обійтися без послуг китаємовних перекладачів (хоча б — українських студентів).

Ну й останнє: починати працювати з китайськими літагенціями. Юлія Орлова, що керує одним із десяти найбільших видавництв в Україні, вважає ктиайський напрямок дуже перспективним, проте зі своєю специфікою та обмеження, на які необхідно зважати. «Підписання контракту з агентством, а не безпосередньо з видавництвом — одна з таких особливостей», — ділиться Юлія.

Проте, як показує практика видавництва «Сафран», на відміну від деяких інших країн Азії, в Китаї все ж можна працювати як напряму з видавництвами, так і за посередництва літагенцій. Але на початку простіше це робити через літагенції. Швидко завоювати китайський ринок неможливо, тому варто налаштовуватись на довгу гру, адже китайці досить обережно налагоджують нові контакти.

Ольга Назарова, менеджерка ліцензійного відділу видавництва «Ранок»: «Китайські споживачі налаштовані дуже патріотично, вони пишаються своїми товарами і купують вітчизняні книги. Для того, щоб зацікавити їх закордонними книжками, треба мати якусь унікальність. Особливо на дитячому ринку, який у Китаї вважається дуже конкурентно спроможним. Щодо книжок видавництва «Ранок», китайским видавцям найбільше подобаються книжки-казки, які не просто розповідають історії, а допомагають маляті впоратися з дитячими проблемами та страхами (серед книг, які зацікавили китайських партнерів — серії «Казкотерапія», «Моя казкотерапія», книга серії «Міні-довідкова», «Мешканці морів та океанів»). У 90% випадків видавці звертають увагу на ілюстрації, а потім вже цікавляться змістом. Якщо книжки підходять за стилем, тоді починається робота над текстом. Наші книжки в цілому перекладають на спрощенну китайську мову. Ми укладаємо договори з можливістю друку необмеженого накладу протягом строку ліцензії».

Чи могла б українська сучасна література потенційно вийти на китайський ринок? Це доволі проблематично з кількох причин.

Перша причина: відсутність інтересу китайців до України як країни загалом.

Друга причина: поява української літератури на китайському ринку загальмована через відсутність фахівців, зацікавлених та спроможних перекладати з української мови на китайську. В Китаї українську мову майже не вивчають. Перша кафедра української мови та літератури була відкрита і майже відразу закрита на початку двохтисячних років в Пекінському університеті іноземних мов, а відновлена повторно лише у 2015 році. У 2007 році українська кафедра відкрилася в Шанхайському університеті іноземних мов. Щодва роки там набирають групу з 10 осіб. Відтак, за 10 років ми можемо сподіватися на 50 китайських спеціалістів з україністики в найкращому випадку. Але й вивчення української відбувається на базі російської мови.

Реалістичнішими за таких обставин виглядають тандемні переклади українських китаїстів та китайських україністів, підсилені українською програмою підтримки перекладів. Можливо, з активним запрошенням китайських студентів в Україну для вивчення чи вдосконалення української.

Також представлення іноземної літератури китайською можливе завдяки великим міждержавним проєктам на рівні Міністерств культури та інформаційної політики. Наприклад, між Росією і Китаєм існує «Проєкт перекладу і видання творів китайської і російської класичної та сучасної літератури», в межах якого з 2013 року було опубліковано 100 видань, з яких 56 перекладів — російські твори у перекладах китайською.

Програми, що дозволять познайомитися з китайським ранком ближче

Існують такі програми для ознайомлення з китайським книжковим ринком.

Beijing Publishing Fellowship

Організатори: Paper Republic та BIBF, Пекінський міжнародний книжковий ярмарок.

Shanghai Visiting International Publishers project

Організатор: Шанхайський міжнародний ярмарок дитячої книги.

Sino-Foreign Literature Translation & Publishing Cooperation Workshop.

Організатори: Бюро зовнішніх культурних зв’язків Міністерства культури КНР, China National Publications Import & Export Cooperation (CNPIEC), Chinese Culture Translation and Studies Support (CCTSS) — для участі варто спробувати звернутись до організаторів.

Авторка цієї статті як засновниця сходознавчого видавництва «Сафран» була учасницею останнього з перелічених семінарів у 2018 році. Китайці самі організували зустріч і знайомство з багатьма місцевими (державними) видавництвами. Китайські партнери готувалися до знайомства, заздалегідь вивчали профайли учасників семінару, більшість з яких були перекладачами (видавці були лише з Чехії, Фінляндії, Болгарії).

Зазвичай, якщо ви добре зарекомендували себе під час однієї з таких програм, вас обов‘язково запам‘ятають. Адже в Китаї відбір в таку програму — це уже вияв особливого ставлення. Вам самим напишуть китайські партнери і можливо запросять відвідати якусь іншу виставку.

Саме так у листопаді 2019 році видавництво «Сафран» отримало запрошення на виставку на острові Хайнань (КНР) — Hainan International Book Fair. Хайнань, як курорт №1 в Китаї, асоціюється з пляжами та океаном, і максимум — з читанням книжок на пляжі. Але китайський уряд вирішив розвивати в місті Санья вільну економічну зону та інвестувати в курорт шалені кошти, перетворюючи його на культурний центр.

Для розвитку міжнародної кооперації в межах виставки був організований воркшоп для видавців та літагентів. Індивідуально були запрошені 10 учасників з Італії, Греції, Польщі, Грузії, Чилі, Росії, ПД. Кореї, Індонезії, Узбекистану та України.

Що далі?

Підсумовуючи все сказане, варто зважити всі ризики і вирушати на підкорення китайського ринку. Для цього видавництвам потрібно шукати перекладачів, вишам — запрошувати і заохочувати китайських студентів вивчати українську, а державі — забезпечувати підтримку перекладів. І тоді, відкривши ринок для багатьох українських книжок, в Китаї дізнаються про Україну.

Читайте також: Експорт з української: як працює економіка мови у напрямках великих ринків?